Я егоїстка? Мабуть, ви праві.
І я, бувало, думала про себе.
Тримає час гріхи мої нові,
Коли старі ще відмолити треба.

Я Лицемірка? Що ж, можливо, й так.
Життя навчило маски одягати.
Щоб викупити спокій на п’ятак
Доводилося інколи брехати.

Я надто горда? Вперта, як віслюк?
Якщо і, так, не вам мене судити.
Я від повчань втомилась і наук,
А ідеально не навчилась жити.

Бездушна я? Жорстока і черства?
Ну що іще там? Це усі провини?
Я визнаю, були й мої слова
Бездушними, жорстокими, черствими.

Були й дороги інколи криві.
Бувало, й зло лишалося за мною.
Я егоїстка? Мабуть, ви праві...
Та я й не прикидалася святою.

Тетяна П'янкова, збірка «Заплакане щастя».

(Не плутати з Ліною Костенко!)

Кришмітки: #вІрші, #Пʼянкова.

«Ліпше зле їхати, ніж добре хти»

© Бабця Орися.

Кришмітки: #цитата, #галицьке, #Орися, #вислів.

На всі випадки життя.

Кришмітки: #галицьке, #чИтанє, #голосівка, #дляПеремовин.

Якщо колись зареєструюся на сайті для знайомств, напишу так:

Си шукаю козаченька:
Добре серце, ум ясненький.
Щоб і ласий до розмови,
І був щедрий до любови.
І свідомий, і порядний,
І не гордий, з дітьми ладний.
Щоб спокійний, не спесивий
І душею був красивий.
Ззовні — то таке, минає.
Головне: волію має.

Буду добрая дружина,
І дочку народжу, й сина.
І спечу, і зварю смачно,
І робити не ледащо.
Буду файна господинька,
І порадниця, і ненька,
Подруга буду, коханка,
Не заснеш зо мном до ранку.
Коли треба — серце з перцем,
Коли — за роботу, в берці.
Вік тобі не дорікну,
Як полюбиш ня одну.

Кришмітки: #вІрші, #МарійчинаЛірика.

«Прийшла весна, теплішає, можна вже коц заховати до шафи, вкриюся єдном ковдром.»

Здогадки, що се слово могло б означати, а також цікаві слова, чи то ґвара, чи то степовий говір, чи просто архаїзм — сюди.

Кришмітки: #слівце, #галицьке.

Едґар Деґа, "Після ванни", 1890-1895 роки.

Кришмітки: #живопис, #мальованє, #Деґа, #сонце, #імпресія.

Товаришеві по перу

Коли життя ти не учасник,
А тільки свідок віддаля, —
Дарма чекатиме прекрасних
Від тебе подвигів земля.

Твої слова, не вмий потом
Непогамовного труда,
Пролинуть непотрібним льотом,
Не залишаючи сліда.

Не допоможе ані рима,
Ані метафора складна:
Поезія — це праця зрима,
Це думки смілої весна.

Як хочеш від людей шаноби,
Любов і гнів бери у путь,
А то лиш допотопні сноби
Твою поезію приймуть.

Коли слова для тебе — грище,
Звукосполучення нове, —
Тебе народ, суддя найвищий,
Марнописателем назве.

Максим Рильський, 1951 рік.

Кришмітки: #вІрші, #Рильський.

Відповідь, ☝️:

Грубе вовняне однотонне вкривало з начісками; вовняний килим.

Кришмітки: #ЩоТамУсусідів, #слівце.

Едвард Берн-Джонс, «Марія Замбако», 1870 рік.

Кришмітки: #Берн, #мальване, #живопис.

Як Марійка вірш перекладала!

Читайте детальніше за посиланням.

Кришмітки: #вірші, #слуханка, #МарійчинПереклад, #романтизм, #Гейне.

Кришмітки: #знимка, #цитата, #Винниченко, #чИтанє.

Пам'ятник Тарасові Шевченку в Римі, відкритий у 1973 р.

Кришмітки: #скульптура, #Шевченко.

Болгарська народна пісня «Бре Петрунко». Не кажіть, що ніколи не чули її: не повірю, 😏.
Я спробувала її перекласти, почитати можна тут.
Обережно! Оскільки пісня народна, вона є в багатьох варіантах, тому текст у посиланні з текстом у пісні може не збігатися.

Кришмітки: #слуханка, #български, #МарійчинПереклад.

Давненько не було в нас ніц про Країну Світанкового Сонця. Держіть невеличку статтю.

Кришмітки: #Японія, #пізнавальне.

​​Напитись голосу твого,
Того закоханого струму,
Тієї радості і суму,
Чаклунства дивного того.
Завмерти, слухати, не дихать,
Зненацька думку перервать.
Тієї паузі безвихідь
Красивим жартом рятувать.
Слова натягувать, як луки,
Щоб вчасно збити на льоту
Нерозшифрованої муки
Невідворотну німоту.
Триматись вільно й незалежно,
Перемовчати: хто кого.
І так беззахисно й безмежно
Чекати голосу твого.

Ліна Костенко.

Фотографиня — Дар'я.
Позувала — Катерина.

Кришмітки: #вірші, #Костенко, #знимка, #Дарʼя.