Товаришеві по перу

Коли життя ти не учасник,
А тільки свідок віддаля, —
Дарма чекатиме прекрасних
Від тебе подвигів земля.

Твої слова, не вмий потом
Непогамовного труда,
Пролинуть непотрібним льотом,
Не залишаючи сліда.

Не допоможе ані рима,
Ані метафора складна:
Поезія — це праця зрима,
Це думки смілої весна.

Як хочеш від людей шаноби,
Любов і гнів бери у путь,
А то лиш допотопні сноби
Твою поезію приймуть.

Коли слова для тебе — грище,
Звукосполучення нове, —
Тебе народ, суддя найвищий,
Марнописателем назве.

Максим Рильський, 1951 рік.

Кришмітки: #вІрші, #Рильський.