Кришмітки: #лірикаВпрозі, #МарійчинаЛірика, #чИтанє.

​​Щасливиця, я маю трохи неба
і дві сосни в туманному вікні.
А вже здавалось, що живого нерва,
живого нерва не було в мені!

Уже душа не знала, де цей берег,
уже втомилась від усіх кормиг.
У громі дня, в оркестрах децибелів
ми вже були, як хор глухонімих.

І раптом,— Боже! — після того чаду
і тарапати, рівної нулю,—
я чую дощ. Він тихо плаче правду,
що я когось далекого люблю.

І чую тишу. І співають птиці.
Проходять люди гарні і незлі.
В пахучій хмарі дощової глиці
стоїть туман, як небо на землі.

Пасуться тіні вимерлих тарпанів,
навшпиньки ходять сутінки і сни.
Весна підніме келихи тюльпанів,—
за небо вип'ю і за дві сосни!

Кришмітки: #знимка, #вІрші, #Костенко, #чИтанє, #весна.

Що Ви чуєте?

Кришмітки: #галицьке, #чИтанє, #голосівка, #дляПеремовин.

На всі випадки життя.

Кришмітки: #галицьке, #чИтанє, #голосівка, #дляПеремовин.

Кришмітки: #знимка, #цитата, #Винниченко, #чИтанє.

Двори стоять у хуртовині айстр.
Яка рожева й синя хуртовина!
Але чому я думаю про Вас?
Я Вас давно забути вже повинна.
Це так природно — відстані і час.
Я вже забула. Не моя провина,—
то музика нагадує про Вас,
то раптом ця осіння хуртовина.
Це так природно — музика і час,
і Ваша скрізь присутність невловима.
Двори стоять у хуртовині айстр.
Яка сумна й красива хуртовина!

#вІрші, #Костенко, #голосівка, #чИтанє.

Жовтокосу панну
В танець запросив.
Та як би вона не хотіла, пручалась,
Опоминалась —
Бранно схопив.

Закружляла з ним,
Дала ся в порив,
Червоний усмíх на щоках зажеврів:
Так ще ніхто
Не любив.

Се тривало миті,
Розвивались віти —
Розлéтілись кісоньки сонцем налиті,
Золотом шиті —
Вітер пустив.

#вІрші, #МарійчинаЛірика, #чИтанє, #голосівка.

Кришмітки: #вІрші, #чИтанє, #Жадан, #Персик, #інтимне.

#вІрші, #чИтанє, #Нортон, #ОнисимГ, #інтимне.

Дамно не було тут рубрики #чИтанє. Я спробувала зачитати Тичинину «Липу» із північно-центральним акцентом.

В. Сосюра — «Коли потяг удаль загуркоче»
#вІрші #чИтанє #Сосюра

#чИтанє з наголосами

#вІрші #чИтанє #МарійчинаЛірика