#мимохідь #письмо

Буква ять (ѣ) замість йора (ꙏ).
Кадр з українського фільму «Поводир» 2014 року. Події відбуваються у 1932-1933 роках.
Може здивувати саме використання дореволюційного правопису, тому що ять, йор у кінці слова та деякі інші букви вилучили з російської абетки ще в 1918 році.

Гурт «Оторвальд» поклав на музику вірш класика. Зверніть увагу на слова “це наша пристрасть стала поміж нами, нас розлучаючи назавсігди”.

#слуханка #в_єдності_в_розмаїтті

Про назви національностей
#походження #етимологія

Німець. Пов'язане з німий — «який говорить невиразно, незрозуміло, не говорить узагалі; який не володіє слов'янською мовою».

Жид. Запозичене з італ. giudeo — «єврей», що походить від лат. Jūdaeus — «іудей, єврей». Така форма вживана у слов'янських мовах ще з дописемних часів і первісно негативного стилістичного забарвлення не має.

Угорець. Жодним чином не стосується слова гора. Пов’язане з лат. Ungari, Ungri, Hungari, де початкове h- пояснюється впливом етноніма Hunni — «гунни».

Румун. Походить від лат. rōmānus — «римський», утвореного від назви міста Rōma — «Рим». Пояснюють тим, що Румунія входила до складу земель, завойованих давньоримськими легіонерами.

Пишемо не так, як чуємо
#фонетика #чуй

Уподібнення за місцем і способом творення — чи не найцікавіший вид асиміляції. Він стосується шиплячих приголосних, які перед свистячими стають свистячими, і свистячих, які перед шиплячими стають шиплячими. Наприклад:

Чашці — [чáс'ц'і], де [ц], [с] — свистячі, [ш] — шиплячий.

З джерела — [жд‌‌жеꙵреꙵлá], де [ж], [д‌ж] — шиплячі, [з] — свистячий.

Іншою особливістю цього явища є перетворення звуків [д] або [т] в африкати. Це прослідковуємо в таких словах:

Блюдце — [бл'ýд‌‌зце]
Звідси — [звíд‌‌зси]
Отже — [óд‌‌жже]

Можна вивести схему:
[д] + шипл. → [д‌‌ж] + шипл.
[т] + шипл. → [ч] + шипл.
[д] + св. → [д‌‌з] + св.
[т] + св. → [ц] + св.

Слова «жінка» і «queen» (королева) споріднені
#етимологія #походження

Вони походять від праіндоєвропейського кореня *gwen, який праслов'янській розвинувся у *genā → *žena, звідки укр. жона. У давньоанглійській цей корінь зазнав розвитку в cwen (правителька держави; жінка; дружина), а в середньоанглійській потрактувався як quene (шляхтичка; дружина короля).

Про сир. 🧀

Слово походить від праіндоєвропейського *sū-ro- (sou-ro-), що означало «кислий, солоний, гіркий». Лексеми з аналогічним коренем мають усі слов'янські мови.

Назва сирник запозичена в російську мову з української, бо російською інакше іменують кисломолочний продукт.

Слово тваріг (тварог) походить із праслов'янської. Воно збереглося в деяких діалектах української та утворене з кореня *tvar- і наростка *-ogъ (як у слові пиріг, прасл. *pirogъ). Чому тваріг, а не творіг? Це пов'язано з давнім чергуванням голосних. Воно відбулося, наприклад, у словах творити — тварина (твар). На диво, ці слова споріднені!

Російське написання тварог — новіше явище, спричинене гіперкорекцією (тут: плутанням первісного *а та звука, що вимовляють замість [о] в ненаголошених складах під впливом акання).

​​Вересень
#походження #в_єдності_в_розмаїтті

Назва прийшла з Полісся, бо там росте рослина верес (див. фото нижче). Українська — не єдина слов'янська мова, де так називають цей місяць: пол. wrzesień, білор. верасень, чеською vřesen.

Раніше на більшості територій України вересень іменували жовтнем. За словником Бориса Грінченка, традиція називати дев'ятий місяць вереснем поширилася з Галичини.

Монета
#походження

Слово походить із латинської назви Юнони — Jūnō Monēta. Ім’я Monēta пов’язують з готським словом menoþ — «місяць» (тоді Jūnō Monēta nepвісно – «богиня Місяця») або з латинським moneo «нагадую, віщую, надихаю, наставляю, раджу» (тоді Юнона — богиня-порадниця або богиня-натхненниця).
Назва пов'язана з тим, що у Римській імперії монетні двори були при храмах Юнони.

#усмішка

Ковбаса — давній український продукт, бо в його назві відбувся перехід [л] у [ў].

Українська з Леново:

Книга — розгортати
Очі — розплющувати
Двері — відчиняти
Лептоп — відкричати

Автор: @jblnskj.
#усмішка