Пишемо не так, як чуємо
#фонетика #чуй
Уподібнення за місцем і способом творення — чи не найцікавіший вид асиміляції. Він стосується шиплячих приголосних, які перед свистячими стають свистячими, і свистячих, які перед шиплячими стають шиплячими. Наприклад:
Чашці — [чáс'ц'і], де [ц], [с] — свистячі, [ш] — шиплячий.
З джерела — [жджеꙵреꙵлá], де [ж], [дж] — шиплячі, [з] — свистячий.
Іншою особливістю цього явища є перетворення звуків [д] або [т] в африкати. Це прослідковуємо в таких словах:
Блюдце — [бл'ýдзце]
Звідси — [звíдзси]
Отже — [óджже]
Можна вивести схему:
[д] + шипл. → [дж] + шипл.
[т] + шипл. → [ч] + шипл.
[д] + св. → [дз] + св.
[т] + св. → [ц] + св.
#фонетика #чуй
Уподібнення за місцем і способом творення — чи не найцікавіший вид асиміляції. Він стосується шиплячих приголосних, які перед свистячими стають свистячими, і свистячих, які перед шиплячими стають шиплячими. Наприклад:
Чашці — [чáс'ц'і], де [ц], [с] — свистячі, [ш] — шиплячий.
З джерела — [жджеꙵреꙵлá], де [ж], [дж] — шиплячі, [з] — свистячий.
Іншою особливістю цього явища є перетворення звуків [д] або [т] в африкати. Це прослідковуємо в таких словах:
Блюдце — [бл'ýдзце]
Звідси — [звíдзси]
Отже — [óджже]
Можна вивести схему:
[д] + шипл. → [дж] + шипл.
[т] + шипл. → [ч] + шипл.
[д] + св. → [дз] + св.
[т] + св. → [ц] + св.