(продовження)

Перші згадки Вашіномія джінджя знаходять в «Східному зерцалі» (吾妻鏡 – адзума каґамі) – історичній хрониці періоду Камакура. Ані в Енґішікі, ані в Ніхон-шьокі згадок про святилище не має.

Попри це, Вашіномія джінджя корестувалося покровительством не тільки імператорської родини, але й Токуґава Іеясу (徳川家康, 1543-1616 рр).

#джінджя #шінто #сучасна_релігійність

Колись в цій кімнаті проходили перші заняття з філософії нинішнього Токійського Університету (東京大学, відомий як То:дай - 東大).

Кімната була частиною «Приватного музею філософії» (私立哲学官), який заснував Іноуе Енрьо (井上 圓了, 1858-1919 рр.) в віці 29 років. Зокрема, саме тут проходили зібрання «Товариства досліджень таємничого» (不思議研究会), яке Іноуе Енрьо започаткував 24 січня 1886 р. для обговорень японського фольклору.

Курс фольклору від Іноуе Енрьо розподілявся на 6 дисциплін: фізика, медицина, чиста філософія, психологія, релігієзнавство, педагогіка. Кожна з дисциплін слугувала для інтерпретації певного класу йокай та бакемоно.

#дослідження_йокай

Одно з найбільших дерев в Японії, ерітьєра або дзеркальне дерево (仲間側の先島蘇芳木 - накамаґава-но сакішімасуоно-кі). Дерево росте в префектурі Окінава, на островах Амамі та в південних регіонах. Висота – 18 м., вік 400 р.

#шінбоку

Такі амулети носять на своєму одязі представниці давньої жіночої професії ама (海人). Ама пірнають у море за їжею, та, іноді, перлинами. Професія передається по жіночій лінії від матері до доньки, яка з малого віку повинна навчитись технікам затримання дихання.

Вірять, що зірка (セーマン) на амулеті (魔除け) дозволяє ама повернутись з морських глибин, а решітка (ドーマン) оберігає від морських монстрів.

#омаморі #ама

Кожній професії – свої йокаї.

Іппондатара пов’язані з ковалями, каппа – з лікарями, танукі з майстрами та торговцями, ісо-онна з моряками. Мають своїх йокай і ама – це томоказукі.

Ама зазвичай працюють наодинці.

Томоказукі з’являється в процесі роботи – несподівано поряд із жінкою в воді опиняється ще одна ама, яка виглядає так само. Вона пропонує допомогу – понести частину знайдених морських скарбів або віддати рідке лакомство – молюска абалона.
Насправді, так поводить себе томоказукі. Якщо ама дякує та приймає допомогу, її в туж саму мить з’їдають.

#йокай #ама

Одна з моїх улюблених світлин Ямашіта Цунео - фотохудожника, який працює в різних регіонах Окінави. Зображена перукарня на острові Такетомі (竹富島), наші дні. Чудово передана атмосфера маленьких островів, настільки відмінна від японських столиць. Окрім уривків з літописів та звичайних для Японії дарума, можна побачити шіісаа - окінавський оберіг, якого зображали іноді як дракона, іноді як суміш льва та собаки. Оберіг захищає від злих духів та виготовляється норо.

#рюкю_шінто #життя_рюкю

Сьогодні дивимось документальний фільм про відому ітако Такі Кудо. В фільмі зображено її життя в 1991 по 1997 роки

#ітако #релігійні_фільми

Так виглядає оригінальна сторінка японської конституції (大日本帝國憲法) з імператорською печаткою. Прийнята 11 лютого 1886 р.

#документи

📜 Велика кількість досліджень йокай – японського фольклору – за межами Японії залишається на рівні Янаґіта Куніо та Іноуе Енрьо.

🎓 Це були вчені періоду Мейджі (1868-1912), які до теми йокай звернулися завдяки інтелектуальним настроям та політичним обставинам Японії в період після революції Мейджі.

🏢 Іноуе Енрьо за програмою японського уряду працював над тим, щоб позбутись «забобонів» (якими на той період вважалась фольклорні уявлення), та, зокрема, привернути увагу до західної медицини (чому заважала стійка довіра традиційним методам).

🗾 Янаґіта Куніо відомий як винахідник «міндзоку-ґаку» (民俗学, 民 - народ) який займався пошуком «коріння» японської нації та обґрунтуванням бачення Японії як материкової, багатонаціональної імперії. Окрім цього, Янаґіта – засновник японської етнографії… на якого сучасні антропологи та фольклористи дивляться як на об’єкт дослідження (ті, хто не належать до його послідовників).

На фото бачимо Янаґіта Куніо 👀

#дослідження_йокай #мейджі

👆Тому сьогодні пропонуємо вам трошки вийти за ці межі та почитати Комацу Казухіко.

📜 Комацу Казухіко (小松和彦) – японський антрополог та професор Університету Сайтама (埼玉大学). Окрім історії окремих образів йокай (каппа, тенґу, юрей, оні, цукімоно) в монографії надається власна теорія Комацу.

✍ Зокрема, вчений обґрунтовує тезу про те, що не доречно казати про «віру» в йокай. Точніше віднести культуру йокай до сфери «знання», яке в давнину давало людям необхідні навички для орієнтації в зовнішньому світі.

👻 Як це змінює наш погляд на фольклор, як йокай пов’язані зі сферою етики та яким чином змінюється ця культура - читайте в «An Introduction to Yokai Culture: Monsters, Ghosts and Outsiders in Japanese History».

#дослідження_йокай

Три схеми зображення Японії як ваджри від Ко:шю: (光宗), текст "Зібрання листя штормової долини" (渓嵐拾葉集 - збірка легенд, історій та спогадів епохи Камакура, школа Тендай)

#буддизм #мапи

Ця намазу-е (鯰絵) зображує сомів, які вибачаються перед Аматерасу за спричинені землетруси, 1885 р. Саме на цій гравюрі зображено сомів, які спричинили землетруси в місті Едо, та були спіймані Такеміказучі-оокамі (武甕槌大神). Після вибачень, соми ставлять печатку на документі та тим самим засвідчують, що більше таких землетрусів вони спричиняти не будуть. Соми пишуть своєю мовою, тому їх письмена досі не розшифровані. Такі картинки вважаються оберегами від землетрусів.

#едо #укійо_е #йокай_в_картинках

Так виглядають письмена тенґу, храм Буцуґенджі (佛現寺), місто Іто, префектура Шідзуока. Тенґу, як і соми, пишуть своєю окремою мовою, тому ми не можемо зрозуміти точного змісту тексту.

Такі тексти камі та йокай писали як вибачення за спричинені епідемії, хвороби або землетруси. Текст в кожному випадку вважався оберегом від відповідної епідемії.

Дозвіл на написання таких текстів від ім'я богів зберігався в межах одного клану та видавався Департаментом Онмьодо (陰陽寮).

#йокай #шінто #онмьодо

Фестиваль Паанту Пунаха (パーントゥ) на острові Міяко (宮古島), Окінава.

Історія фестивалю починається в сиву давнину (точна дата дослідникам не відома), коли до острова, на пляж Кубама океанська течія приносить маску. Це була маска з зображенням великого чола, маленьких очей і тонкого рота. Як відомо на Окінаві, все, що приносить океан – це звістки зі світу богів, Ніраі Канаі. Тож маску стали вважати саме такою звісткою – від бога Паанту.

Паанту – це бог, якого відносять до групи Райхо:джін або «богів, які періодично навідуються до людей» (来訪神). 10 фестивалів на честь таких богів внесені до списку нематеріального культурного спадку ЮНЕСКО.

#рюкю_шінто

Храм Футаґоджі (両子寺), префектура Оіта

#буддизм