одного року місто, де миколай був єпископом, переживало голод. усі доїдали останні запаси, і тільки один різник вихвалявся, що в нього регулярно є свіже м’ясо.
миколай запідозрив нечисте і прийшов до різника, але не купувати, а перевірити робочий процес. і таки знайшов серйозне санітарне порушення: у кутку різниці стояла діжка для засолювання, із якої стирчали людські руки й ноги. вочевидь, якраз готувалася свіжа порція м’яса на продаж. миколай перехрестив діжку — і сталося чудо: із частин тіла склалися троє юнаків, цілих і неушкоджених.
про долю різника історія мовчить. але враховуючи темперамент миколая (на нікейському соборі він заїхав в обличчя арієві), можна не сумніватися, що покарання було суворе.
трьох у діжці в молитовниках xiv-xv століття зображали частіше, ніж будь-які інші чудеса миколая. юнаки, щоправда, не завжди юні — у бревіарії 1320-х років один із них навіть бородатий. але саме завдяки цьому сюжетові святого вважають покровителем дітей.
#добребутисвятим #чудотворення

бонус — фрагмент каталанської фрески XIII століття, де зображено не тільки чудесний порятунок трьох юнаків, а й перетворення їх на м'ясний продукт.
#чудотворення

у всіх понеділок, а в татарського хана — бенкет із дискотекою. може собі дозволити.
(узагалі-то цей генуезький манускрипт 1330-х років розповідає про вади і чесноти, а конкретно ця ілюстрація мала б засуджувати ненажерливість. але й хан здається умиротвореним, і песики в нього радісні, то, може, не так усе і страшно).
#увсіхпонеділок #звукимузики #песики #ситілюди

на маргінесі манускрипту про ірландію цап і лев чіпляються до прекрасних дів із непристойними пропозиціями. діви, схоже, не вражені.
#свояатмосфера #бестіарій #маргіналії

віра, надія і любов — це не тільки три мучениці, яких, імовірно, не існувало (принаймні історичних свідчень про них бракує), а й найбільші християнські чесноти. дослідники припускають, що уявляти віру, надію і любов як дочок жінки на ім’я софія почали якраз завдяки алегоричному образу мудрості (вона ж σοφία) — матері чеснот.
три близнючки з часослова xiv століття, що тримають у руках колби й мечі, здаються скоріше алегоріями, а не символічними портретами святих — занадто вже вони однакові. але молитва до них починається «непорочні віро, надіє і любове», а далі щось про дів і мучениць, тому цілком може йтися про конкретних жінок.
і якщо на картинці святі діви, то колби з аналізами, мабуть, означають, що за життя вони займалися медициною, а мечі — що їм зітнули голови.
якщо ж алегорії, то колби, найімовірніше, вказують на те, що чесноти — це цілительки душ людських, а мечі у них в руках на той випадок, якщо терміново доведеться прирізати якусь ваду.
#алегоріявспідниці #секретимедицини

бог сидить у славі, а архангел михаїл мечем відганяє від його дверей безбожників.
приймальні години закінчилися, приходьте завтра.
(а взагалі манускрипт про куртуазну любов).
#свояатмосфера

на обличчях марії і йосифа із сарумського часослова ніби написано: «почалося». вони, на відміну від нас, іще не знають, чим усе закінчиться, але точно розуміють, що ні нудно, ні просто не буде. і тільки осел із волом (які, за апокрифами, теж відчули присутність бога, тому не з'їли ні стебельця сіна з ясел, де лежав ісус) спостерігають за ситуацією з безхмарними усмішками на писочках.
христос народився.
#дитятковяслах

у всіх понеділок, а мінезингер фрідріх фон гаузен вдягнув улюбленого плаща і поїхав на екскурсію — дивитися морських бісів.
#увсіхпонеділок #глибоківоди