річард із бері, пишучи книжку про любов до книжок (вона так і звалася, «філобібліон»), зупиняється на питанні про те, як дізнаватися про нові рукописи і де їх брати. бо ж який ви бібліофіл, якщо постійно не шукаєте нового.

у нього є кілька рецептів, зокрема — дружити з чернечими орденами, бо ченці не тільки самі переписують тексти, а ще й завжди в курсі, що там понаписували інші (надто якщо воно не зовсім ортодоксійне).

але нині, в принципі, можна обійтися й без знайомих ченців, бо в нас є @chytomo — медіа про літературу, яке за 14 років свого існування встигло вибудувати спільноту, зібрати авторів і зав’язати контакти, які точно допоможуть читачам орієнтуватись у книжковому світі. тут можна знайти анонси, огляди, інсайди, дослідження ринку і критичні статті — і все це без потреби пертися через пів континенту в монастир, де, кажуть, роздобули нового арістотеля.

підписуйтеся, річард вам заздритиме.

(на маргінесі рукопису 1410-х років читають усі. і слушно).

#іншілюди #куточокбібліофіла

свята анна навчає свою дочку, майбутню божу маму, — і ще кількох сусідських дівчат, бо чого б не скористатися нагодою, — читати на мініатюрі до часослова генріха viii, створеного близько 1500 року.

#домашнійзатишок #куточокбібліофіла

святий єронім приніс додому нову книжку, а домашній улюбленець лев його й питає: «ну скіки можна?»

хоча насправді ще багато можна, он на поличці місце лишилось і стіл ще не зовсім заставлений. попри весь скепсис на лев'ячій пиці, ми з єронімом віримо, що книжок (і про книжки) завжди можна трошки більше.

іще одні люди, які в це вірять, так свій канал і назвали: @inbookwetrust. вони читають книжки, розповідають про книжки, відстежують довколакнижкові новини — і з цього всього будують затишне бібліофільське гніздечко. підписуйтеся, там добре.

а завтра ввечері, якщо ви в києві, із одним із їхніх адмінів навіть можна буде познайомитися на живо під час розмови про книжковий блогінг. подія, звісно, відбуватиметься у книгарні, то у вас є всі шанси повернутися з неї, як ото єронім, але воно ж завжди того варте.

#іншілюди #куточокбібліофіла

середньовічна читальня з песиками й гарним краєвидом за вікном.

мініатюра з «юдейських старожитностей» йосифа флавія, переписаних наприкінці xv століття.

#песики #куточокбібліофіла

у нас нині триває національний тиждень читання, то йоан хреститель і святий петро повертаються з книгарні зі свіженькими надбаннями. йоанові доводиться бути уважним за двох, бо петро так захопився книжкою, що читає навіть на ходу. але не страшно, головне, щоб ключів від хати не згубив.

а ви долучаєтеся?

мініатюра з фламандського часослова 1420-х років (f. 158v).

#куточокбібліофіла #тижденьчитання2023

сьогодні в нас не тільки святого валентина, а й день книгодарування, то ловіть історію заразом про любов і книжки. (поставлена на ілюстрацію мініатюра з «роману про грушу» цієї історії не стосується, але на ній поет дарує книжку коханій, то най буде).

отож, у xiv столітті в каталонському монастирі сен-жуан-лас-фонс був настоятель, який мав жінку на ім’я ермезенда, і всі про це знали, бо вона прямо в тому монастирі й мешкала. єпископ не раз наказував настоятелеві її прогнати, але безрезультатно.

під час одної з візитацій (це коли єпископи об’їжджають усі парафії та монастирі своєї дієцезії, щоб зрозуміти, що там коїться; звіти з візитацій — це невичерпне джерело історій про духовенство, яке поводиться сильно не так, як треба) ченці ще раз підтвердили, що так, ермезенда, сама вже давно не юна, досі живе зі стареньким настоятелем, і знаєте, чим ці двоє на очах у всіх займаються?

читають.

«за словами ченців, поважного віку пара більшість часу проводить на кухні, де ермезенда читає книжки, а настоятель молиться з часослова».

(по-моєму, для ідеальних стосунків тут тільки котика бракує, але вважаймо, що він був, просто його не записали. хай там як, зі святами нас).

#куточокбібліофіла