середньовічні жінки (і подекуди їхні домашні улюбленці) на маргінесах гентського псалтиря 1320-х років.
#маргіналії #моднілюди #песики
#маргіналії #моднілюди #песики
на цих картинках приблизно однакова кількість книжок (38 на сучасній, 35 на середньовічній — але там іще, можливо, кілька томів сховано в скрині).
однак те, що на мініатюрі з рукопису 1340-х років, — це така добряча бібліотека, яку доводилося збирати роками і яка могла бути приводом для гордості не тільки окремого читача, а й цілого монастиря.
а те, що на фотографії, — це книжкові новинки, пакунок із якими наприкінці травня хтось понесе з пошти за результатами книжкового розіграшу від враження_ua.
детальні умови участі розписані отут. але якщо зовсім коротко, то з вас — донат на дрони для зсу, із них — розіграш оцього багатства. приєднуйтеся.
#іншілюди #куточокбібліофіла
однак те, що на мініатюрі з рукопису 1340-х років, — це така добряча бібліотека, яку доводилося збирати роками і яка могла бути приводом для гордості не тільки окремого читача, а й цілого монастиря.
а те, що на фотографії, — це книжкові новинки, пакунок із якими наприкінці травня хтось понесе з пошти за результатами книжкового розіграшу від враження_ua.
детальні умови участі розписані отут. але якщо зовсім коротко, то з вас — донат на дрони для зсу, із них — розіграш оцього багатства. приєднуйтеся.
#іншілюди #куточокбібліофіла
учора ми роздивлялися маргіналії з виготовленого в генті псалтиря, і читачка звернула увагу на жінку з рибою, дуже несхожою на типового домашнього улюбленця. знадобилося трохи пошуків, але, здається, тепер ми знаємо, хто ця жінка і навіть яку рибу вона носить.
якщо на зображенні трапляється якийсь дивний елемент (шматок колеса, гриль, очі на тарілочці), то це, імовірно, атрибут, за яким упізнавали святого, у чийому житті цей предмет відігравав важливу роль. найчастіше ідеться про інструмент мучеництва, але не обов’язково — бувають, як у сьогоднішній історії, і добріші асоціації.
святу зовуть амальберга (простіше — амелія), і її історія починається стандартно: вона змалку присвятила себе богові, та її краса й чесноти привабили можновладного залицяльника, який вирішив, що йому така жінка більше треба. франкський володар (якийсь із карлів — чи великий, чи мартел) так хотів одружитися з амальбергою, що аж зламав їй руку, але бог захистив святу, пославши на карла тяжку хворобу. той зрозумів, що впоров гарячку, і розкаявся, а амальберга зрозуміла, що треба вшиватися подалі, поки він назад не передумав, бо ж знаємо ми цих правителів.
і тут з’являється перша риба. шлях до втечі амальберзі перерізала широка річка, через яку не було переправи. свята помолилася — і з води виринув гігантський осетр, який і переніс її на інший берег на своїй спині. на честь цього чуда неподалік збудували капличку, де рибалки (які визнали амальбергу своєю покровителькою) щороку складали пожертву.
на цьому рибні асоціації не завершуються. у житії, яке в хі столітті уклав гослін кентерберійський, є два окремі випадки, коли на прохання амальберги велетенська рибина викидається на берег, щоби прогодувати людей, які саме переживають пошесть і голод; ці рибини, звісно, чудесні, і їхнього м’яса не меншає, поки не нагодуються всі нужденні.
географічно теж усе сходиться. амальберга — покровителька фландрії, її мощі зберігаються в генті, тож не дивно, що вона з’являється на сторінках гентського псалтиря. до речі, з мощами пов’язана ще одна рибна легенда: про те, що корабель, на якому тіло померлої святої перевозили морем до місця поховання, супроводжувало велетенське стадо осетрів. от любили вони її.
#добребутисвятим #чудотворення
якщо на зображенні трапляється якийсь дивний елемент (шматок колеса, гриль, очі на тарілочці), то це, імовірно, атрибут, за яким упізнавали святого, у чийому житті цей предмет відігравав важливу роль. найчастіше ідеться про інструмент мучеництва, але не обов’язково — бувають, як у сьогоднішній історії, і добріші асоціації.
святу зовуть амальберга (простіше — амелія), і її історія починається стандартно: вона змалку присвятила себе богові, та її краса й чесноти привабили можновладного залицяльника, який вирішив, що йому така жінка більше треба. франкський володар (якийсь із карлів — чи великий, чи мартел) так хотів одружитися з амальбергою, що аж зламав їй руку, але бог захистив святу, пославши на карла тяжку хворобу. той зрозумів, що впоров гарячку, і розкаявся, а амальберга зрозуміла, що треба вшиватися подалі, поки він назад не передумав, бо ж знаємо ми цих правителів.
і тут з’являється перша риба. шлях до втечі амальберзі перерізала широка річка, через яку не було переправи. свята помолилася — і з води виринув гігантський осетр, який і переніс її на інший берег на своїй спині. на честь цього чуда неподалік збудували капличку, де рибалки (які визнали амальбергу своєю покровителькою) щороку складали пожертву.
на цьому рибні асоціації не завершуються. у житії, яке в хі столітті уклав гослін кентерберійський, є два окремі випадки, коли на прохання амальберги велетенська рибина викидається на берег, щоби прогодувати людей, які саме переживають пошесть і голод; ці рибини, звісно, чудесні, і їхнього м’яса не меншає, поки не нагодуються всі нужденні.
географічно теж усе сходиться. амальберга — покровителька фландрії, її мощі зберігаються в генті, тож не дивно, що вона з’являється на сторінках гентського псалтиря. до речі, з мощами пов’язана ще одна рибна легенда: про те, що корабель, на якому тіло померлої святої перевозили морем до місця поховання, супроводжувало велетенське стадо осетрів. от любили вони її.
#добребутисвятим #чудотворення
серафими грають апокаліптичну музику, мертві встають із могил, ісус приходить у славі судити всіх людей. одне слово, дуже страшний суд із трохи менш страшною пащею пекельною в центрі композиції.
#апокаліпсис #пащапекельна
#апокаліпсис #пащапекельна
ластівки літають, бо літається, на мініатюрі з трактату про чесноти і вади, переписаного в 1530-х роках.
«ваду непостійності, — пише автор, — можна порівняти з ластівками, які все життя тільки те й роблять, що літають тут і там».
як людина, яка в дитинстві спостерігала за ластів’їним гніздом, куди з року в рік поверталися пташки, мушу сказати, що автор ластівок абсолютно не зрозумів. зате ілюстрація гарна.
(спонсор цього повідомлення — пісня «мертвого півня» на слова максима рильського).
#бестіарії
«ваду непостійності, — пише автор, — можна порівняти з ластівками, які все життя тільки те й роблять, що літають тут і там».
як людина, яка в дитинстві спостерігала за ластів’їним гніздом, куди з року в рік поверталися пташки, мушу сказати, що автор ластівок абсолютно не зрозумів. зате ілюстрація гарна.
(спонсор цього повідомлення — пісня «мертвого півня» на слова максима рильського).
#бестіарії
трійця грається в хованки з читачами релігійного збірника з 1300-х років (f. 100r), але все-таки виставляє зі сховку свої ручки й ніжки, щоб у людей був шанс її знайти.
#перстгосподній #зненацькабог
#перстгосподній #зненацькабог