благовіщення з котиком (і чудовим краєвидом) із часослова початку xvi століття.

#гарнеякбожамама #котики

у вступі до «закутої бібліотеки» бернетт стрітер наводить перелік британських бібліотек, у яких збереглося достатньо оригінального умеблювання, щоб можна було якось обґрунтовано говорити про книжки на ланцюгах, а далі пише:

поза сумнівом, наступного ж дня після публікації книжки мені розкажуть, що в цьому списку є очевидні лакуни. що ж, прагнути вичерпання будь-якої теми — це братися за складання проповіді про Марноту Людських Прагнень.

(так, там в оригіналі великі літери, і цей канал щойно використав свій ліміт великих літер на декаду наперед).

із «закутою бібліотекою» я побіжно знайома вже давно, але читала її фрагментарно, для роботи, надкушуючи то тут, то там, тож тільки зараз помічаю оці ніжні самоіронічні відступи. і скидається на те, що березнева частина челенджу буде приємна.

лютнева, до речі, закінчилася успішно, я встигла дочитати «середньовічних людей» ейлін павер і навіть під суботнім сонечком пофотографувала закладки, якими тепер помережана книжка, але поки що ніяк не зберуся щось змістовне про неї написати. може, наприкінці тижня.

#вечірнінотатки #березеньзістрітером

срібник ярослава мудрого (зі святим георгієм на аверсі й написом «ярославле сребро» на реверсі), знайдений у швеції, зберігається в готландському музеї.

в описі до монети сказано, що у швеції знайшли загалом сім руських срібників: шість володимирових і оцей один ярославів.

#мандрівнамонета

«джерела до історії медицини в пізньосередньовічній англії» — це невеличка, на 120 сторінок, збірка фрагментів із медичних, етичних, юридичних і навіть поетичних рукописів (сюди, скажімо, потрапив уривок із чосера про ідеального лікаря). те, що в оригіналі було латиною, перекладене сучасною мовою; те, що було середньоанглійською, трошки причесане і прокоментоване, щоб його було можна більш-менш зрозуміти. книжка вийшла 1996 року, роздає її (і ще багато всякого) видавництво мічиганського університету.

теми — дуже різні: від пояснення теорії гуморів і порад щодо того, як уникнути епідемій (не займатися сексом, старанно прибирати в хаті й зачиняти вікна і двері, коли дме південний вітер) до іронічних віршів про лікарську етику й петицій до парламенту про захист професії (тобто заборону практикувати її для всіх, хто не має університетських ліцензій). тобто навіть якщо вам не потрібна суто середньовічна медицина, щось цікаве тут усе одно можна знайти. то всіляко раджу.

#книжказабезплатно

дуже залюднений ініціал із біблії другої половини xiv століття.

#гарнібукви #звукимузики

із нагоди восьмоберезня хочу познайомити вас із чудесною вельською поеткою з xv століття на ім’я ґвервил мехайн (gwerful mechain) — а точніше, з її знаковим текстом. у довколамедієвістичному середовищі ґвервил відома як авторка «оди вагіні», і хоча це трохи звужений погляд — вона писала ще, наприклад, про христа, страшний суд і домашнє насильство — вірш таки чарівний, аж дивно, що вперше його переклали тільки в 2000-х. хоча ні, не дивно.

вірші ґвервил римовані й ритмічні, і я цього, на жаль, не відтворю. та й вельської не знаю, тому «оду вагіні» переказуватиму з підрядника. але якщо хочете поглянути, як цей і інші тексти виглядали в оригіналі, отут можна купити вельсько-англійську білінгву, у якій дбайлива перекладачка подає поруч із віршами і підрядники, й англомовні римовані версії. я користувалася саме нею, однак у вільному доступі є ще один переклад оди (і там чомусь інший порядок рядків).

текст починається із закиду щодо того, що поети, оспівуючи жінок, пишуть то про волосся, то про долоні, а от те, що в жінки посередині, чомусь пропускають. а там же дуже важливе (далі — мій дуже приблизний і трохи скорочений переклад):

любе місце, тендітне і здорове —
вагіна, схована під одягом.
вона — безмежно сильний орган,
бездоганний двір м’якенького товщу.
піхва в колі широких губ
поруч із пишними сідницями,
від якої навіть святі мужі церкви
не відмовляються, коли мають таку нагоду.
тому, порядні поети, не шкодуйте
пісень, присвячених вагіні.
вона-бо шовковиста, як із казки.
це повний любові кислий сад,
гордий ліс, довершений дар,
хутро для пари хороших яєчок,
ущелина, довша за ложку чи долоню,
здатна вмістити пеніс завбільшки з дві руки;
дівоча купина, кільце чудесного вітання,
шляхетний кущик, нехай береже його бог.

змія-спокусниця з рукопису хііі століття все оте знає, тому так захоплено задивляється на єву.

#голілюди

кубістський (і, здається, трошки сонний, але чого ми хочемо від суботнього ранку) кит із вестмінстерського бестіарію, укладеного наприкінці хііі століття.

#бестіарії