мадонна милосердя — чи, по-нашому, покрова — з французького часослова початку xv століття.

зі святом нас усіх. і дяка захисникам і захисницям, завдяки яким ми тут узагалі можемо святкувати.

#гарнеякбожамама

отак посковзнешся погожого понеділкового ранку — і все, вже не треба нікуди йти.

(хоча герой мініатюри з французької біблії хііі століття, звісно, не просто посковзнувся. це саул, який цілком цілеспрямовано вирішив упасти на свій меч після поразки під горою гільбоа. і з плечами в нього коїться щось зовсім несподіване).

#старозавітне

каталонська вівтарна панель із хііі століття, по якій чудово видно, кого з архангелів люблять найбільше: на рафаїла з гавриїлом разом відвели однісіньке віконечко, а на михаїла — аж три. але ангели популярністю ніби не переймаються, то й не образяться. мабуть.

два з михаїлових сюжетів — поборення зла під час війни в небесах і зважування душ, аби визначити, куди вони підуть по смерті, — дуже поширені. а от третій, із корівкою — значно рідкісніший, хоча й виглядає епічно: де ви ще натрапите на чудо про стрілу в оці. то завтра буде історія про нього.

#чудотворення

одного сонячного дня 492 року від стада, що паслося на околицях італійського міста сіпонто біля гори гаргано, відбилася корівка — і сховалася в печері неподалік. пастух, сподіваючись її налякати, вистрелив у печеру з лука, проте стріла зненацька повернулася прямо йому в обличчя. утім, життєво важливих органів вона не зачепила, і пастух зміг не тільки повернутися додому, а й потрапити на авдієнцію до місцевого єпископа, щоб розказати йому про дивовижний трапунок.

єпископ порадив молитися і постувати, щоб розпізнати значення події. він навіть сам приєднався до молитов, і рецепт таки спрацював: на третій день йому явився архангел михаїл, який пояснив, що гора гаргано — священна, перебуває під його особистим захистом і стане місцем численних чудес, якщо там збудувати храм, а випадок із корівкою і стрілою в оці був способом на це натякнути. ну бо люди, які приходитимуть туди молитися, будуть захищені від диявола, як корівка була захищена від стріли.

ця проста й очевидна логіка, щоправда, не зовсім переконала єпископа. поки він роздумував, будувати церкву чи все-таки не обов'язково, на сіпонто напала армія неапольських язичників. і знову на третій день молитви й посту єпископові явився михаїл, який пообіцяв містянам перемогу (в обмін на храм). архангел побив язичників громом і скалічив землетрусами, і цього разу йому все збудували так, як він просив. бо хто його зна, який натяк був би наступний.

а про те, що трапилося з пастухом (і корівкою), історія мовчить.

(ілюстрація — з німецького молитовника середини хі століття).

#чудотворення

янголи несуть душу жебрака лазаря в рай, поки дуже мальовничі біси мучать у пеклі багатія, який відмовився допомогти лазареві за життя. принаймні якась сатисфакція, хоча й не те щоб дуже оптимістичний коментар щодо соціальної справедливості тут, на землі.

мініатюра з часослова 1510-х років.

#новозавітне #пекельце #біси #всітамбудемо

іноді про пекло хочеться жартувати, милуватися кольоровими бісами й вигадувати кумедні історії про їхні робочі будні.

а іноді хочеться, щоб пекло просто було — і щоб воно було страшне. і мініатюра з переписаного в xv столітті «граду божого» до таких настроїв дуже пасує: по ній одразу видно, що тут усе всерйоз.

#біси

радісний геральдичний кабанчик із гельдернського гербовника xiv століття (f. 2v), із кольорами жана ііі брабантського на плащі.

#геральдичне #бестіарії