свята гільдегарда бінгенська радить:

якщо комусь не дають заснути тривоги, нехай улітку візьме фенхель, удвічі більше деревію, відварить їх і, зцідивши воду, покладе теплі рослини собі на скроні, лоба й голову, вкривши їх тканиною. також нехай візьме свіжої шавлії, побризкає її вином і покладе собі на шию та на серце; це заспокоїть його і дасть змогу заснути. узимку ж нехай відварить зернята фенхелю й корінь деревію і так само покладе їх собі довкола голови, а на шию і серце — розтовчену суху шавлію, змочену вином, і йому покращає.

герой мініатюри з французької біблії 1390-х років, здається, шкодує, що не запасся фенхелем і деревієм.

#соннілюди #секретимедицини
#порадняіменігільдегарди

йоан богослов і його домашній улюбленець лелека вирішили оселитися на безлюдному острові, щоб їх ніхто не чіпав, але йоан хропе на весь острів, тож лелеці довелося моститися в морі на скелях. та й із «не чіпав» не дуже вдало вийшло — летючим янголам байдуже, що довкола тебе вода на багато кілометрів.

мініатюра з ілюстрованого одкровення 1330-х років (f. 3r).

#соннілюди

троє голих дядьків у ліжку — це не розпуста, а біблійний сюжет про волхвів, які повертаються додому з відвідин святого сімейства.

поки вони сплять у заїзді, до них приходить янгол, який застерігає: варто обійти ірода десятою дорогою, нічого йому про ісуса не розповідати й неодмінно видалити геодані зі зроблених у вифлеємі селфі. бо ірод — не просто так синонім поганця: він задумав позбутися конкуренції в особі новонародженого месії, то треба йому цю справу ускладнити. волхви дослухаються до попереджень, і це рятує малого ісусика, а от купу інших немовлят не рятує, але це історія на інший день.

а голі й у коронах волхви тому, що в середньовіччі зазвичай так і спали: роздягненими, але в головних уборах, щоб тепло через голову не виходило. якщо ж урахувати, що сім'ї та навіть слуги ночували зазвичай тісненько, в одній кімнаті, стає зрозуміло, що середньовічні люди бачили багато голих людей — і не мали з цим проблем.

мініатюра із зальцбурзького месалу (f. 63r).

#новозавітне #голілюди #соннілюди

домашня сцена успіння з манускрипту 1330-х років: апостоли з барвистими німбами й діва марія під смугастою ковдрочкою.

#соннілюди #гарнеякбожамама

святий йоан ліствичник, синайський чернець, який жив у vi–vii століттях, любив нагадувати своїм послідовникам про тління, смерть і пекельце. не просто так нагадувати, звісно, а для вдосконалення аскетичних практик: адже якщо ви, дивлячись на свій сніданок, уявляєте, як хробаки їдять трупа, то й апетит у вас трохи слабне. імовірно.

у цьому ж дусі йоан дає лаконічну пораду щодо підготовки до сну. «думайте про своє лежання в ліжку як про образ лежання в могилі, — пише він, — тоді ви не спатимете так багато».

що вам сказати. я спробувала. не робе :(

а от левові з часослова 1320-х років зовсім не спиться. мабуть, хробаків уявляє.

#соннілюди #котики

великодня мініатюра з вірменського євангелія, яке наприкінці xvi століття переписав і оздобив якоб із нової джульфи: три марії зранечку приходять до гробу намастити ісусове тіло, але юний янгол із круглими щічками (аж здається, що це в нього перше таке відповідальне завдання) каже їм, що тут нікого немає — адже в гробах лежать мертві, а ісус воскрес. оно тільки обмотки на підлозі полишалися.

(і мене завжди захоплює, як солодко, глибоко сплять на мініатюрах із цим сюжетом римські воїни. ну бо справді, куди їм тепер поспішати).

#порожнійгріб #соннілюди

біс із рукопису хііі століття взагалі не хотів їхати в це відрядження, тому й роботу на місці робить зовсім без ентузіазму.

#біси #соннілюди