на мініатюрі з королевою ізабо баварською, її придворними дамами і христиною пізанською (та, що з книжкою) зображені два песики. але ми знаємо, що в ізабо були ще й інші домашні улюбленці, бо згадки про них — а точніше, про речі для них — збереглися в королівських бухгалтерських книгах.

по-перше, білочка: для неї був виготовлений нашийник із перлами й золотою застібкою. а по-друге, кіт, якому 1406 року купили лікоть яскраво-зеленої тканини на покривальце. (сподіваюся, тканина була не тільки гарна, а й м'яка).

#песики #котики #моднілюди

якось, коли свята бригіда кілдерська була ще дитиною, їй наказали збивати масло. та бригіда змалку мала схильність до святості, тому роздала все молоко жебракам. увечері, коли батьки прийшли по результати роботи, дівчинка помолилась, і масла в коморі стало навіть більше, ніж мало бути, то її за цей акт милосердя навіть ніхто не насварив.

це стандартний сюжет: хтось віддає всю їжу нужденним, а потім їжа чудесно помножується, щоб не накликати клопотів на голову благодійниці (рідше благодійника). але в біографії бригіди є ще й менш типова історія, де йдеться не про жебраків.

одного разу свята готувала свинину для гостей, і до неї прибіг пес, який став випрошувати поїсти. бригіда відрізала для нього добрячий шматок. та потім, коли страву подали на стіл, виявилося, що бог учинив для бригіди чудо і м’яса зовсім не поменшало — того вечора його сповна вистачило на всіх.

черниця в ініціалі з часослова 1320-х років, схоже, погоджується, що дбати про песиків — справа цілком боговгодна.

#песики #чудотворення

святий медард віддає свою туніку сліпому на ілюстрації до «золотої легенди», переписаної близько 1470 року у франції. схоже, у xv столітті читачі без проблем упізнавали сліпого за тим, що в нього є песик-поводир.

#песики

на продовження звіриної теми — облога заячої фортеці з маргінесу французького молитовника 1300-х років.

#песики #зайчики #маргіналії

аптекар із підмайстрами (і песиком) у збірнику медичних праць із хііі століття (f. 265r).

#робочібудні #песики

слонові з рукопису 1320-х років не подобається, коли йому бігають по голові.

ех, слонику, а кому подобається.

#бестіарії #песики

прогулянка з усміхненим янголом із венеційської біблії 1265 року.

#старозавітне #песики

бог так наполохав мойсея, зненацька виставивши руку з охопленого вогнем куща, що мойсей аж черевика загубив.

а козам і песикам нічого, вони й не таке бачили.

мініатюра з іспанської гаґади, переписаної на межі xiii–xiv століть.

#старозавітне #перстгосподній #песики

пастушки відпочивають після тяжкого робочого дня в рукописі з V-VI століття (f. 16v). песик уважно підслуховує плітки, якими вони діляться.

#робочібудні #песики

домашня сценка з малюком, песиками і грою в карти з бельгійського часослова 1520-х років.

#домашнійзатишок #песики

песик допомагає власникові обкурювати вулики на мініатюрі до збірки вергілієвих і овідієвих віршів, переписаної в середині xv століття (f. 51v).

#песики #робочібудні

різдво йоана хрестителя з котиком, песиком і цілою купою дрібних побутових деталей. автор цієї мініатюри з турино-міланського часослова — або сам ян ван ейк (і сабо в куточку, безумовно, нагадують про портрет подружжя арнольфіні), або хтось із його кола.

мені страшенно подобається, як на цій ілюстрації завбільшки ледве 10*14 сантиметрів є місце для цілого другого плану із зануреним у книжку захарією в червоних черевиках і заклопотаною служницею. але й інші дрібнички — від столика зі вбудованим сейфом до м'яких подушок, на одній із яких хтось вочевидь недавно сидів, — теж зачаровують.

за посиланням можна пороздивлятися мініатюру в дуже хорошій якості. розказуйте, за що ваш погляд зачепився.

#домашнійзатишок #котики #песики #моднілюди

середньовічна читальня з песиками й гарним краєвидом за вікном.

мініатюра з «юдейських старожитностей» йосифа флавія, переписаних наприкінці xv століття.

#песики #куточокбібліофіла

апокаліптичні янголи розливають на землю усіляку гидоту; песик дивиться на це діло вкрай докірливо — і його цілковито можна зрозуміти.

мініатюра з біблії кінця хііі століття.

#песики #апокаліпсис

янгол сповіщає про різдво пастушків, їхні отари й навіть зайчиків — бо всі заслужили хороших новин.

мініатюра з паризького часослова 1420-х років.

принагідно про звірят і різдво. у середині xvii століття адам ґдацій, польський лютеранин і доволі популярний проповідник, в одній своїй проповіді шпетив селянські звичаї: «вони з кожної страви худобу годують, а коли їх спитаєш, нащо це, то відповідають, що худобі, яка такі страви, на святвечір приготовані, скуштує, чаклунки і знахарки зашкодити не зможуть». не знаю, чи прагнення просто поділитися святом із істотами, які перебувають поруч і щодня допомагають вижити, знайшло б у нього більший відгук.

#дитятковяслах #песики #зайчики