свята марта із французького часослова xv століття приручає дракона, бризкаючи на нього свяченою водою, поки дракон відволікся на жування випадкового перехожого.

#добребутисвятим

свята марта приручила дракона і тепер, як і належить відповідальній власниці домашнього звірятка, регулярно його вигулює — навіть час від часу водить скупатись у місцевому ставочку, як на оцій мініатюрі з «золотої легенди» 1400-х років.

дракон цей, до речі, не просто якась собі випадкова анонімна мацапура: він зветься тараск, живе на гербі французького міста тараскон, а фестиваль, який від 1474 року проводять на його честь (і ще трошки на честь святої марти), нині належить до спадщини юнеско. наші борщ і петриківка — у хорошій компанії.

#добребутисвятим

марія магдалина, покровителька неголених ніг, серед янголів. скульптура тільмана ріменшнайдера, вирізьблена наприкінці xv століття.

#добребутисвятим

«золота легенда» розповідає, як одного вечора, коли єронім і його брати готувалися слухати читання, у монастир зайшов лев. інші монахи розбіглися, та єронім привітав лева як гостя. звір показав йому покалічену лапу, і святий покликав братів, щоб дістали з неї колючку, обробили рану й перев'язали її чистою тканиною. лев одразу став спокійніший, а коли зовсім одужав, то лишився в монастирі й жив серед ченців, ніби звичайний домашній улюбленець.

на мініатюрі з муранського молитовника із середини xv століття єронім, щоправда, не чекає, поки налякані монахи зберуться з духом, а сам рятує лева від колючки.

#добребутисвятим #котики

святий катберт мав звичку виходити надвечір із монастиря і зникати кудись до самісінького ранку, і його братам, звісно, було дуже цікаво, де він вештається. якось один із ченців набрався сміливості й вирушив назирці за ним — і таки побачив дивну річ, хоча, мабуть, не ту, якої сподівався. катберт дійшов до морського узбережжя, роздягнувся, забрів у воду по шию й так стояв, на повен голос співаючи псалми, аж до світанку. коли ж святий вийшов із моря, зграйка видр підбігла зігріти йому ноги.

на мініатюрі з бединого «прозового житія святого катберта», переписаного в хіі столітті, видри вже ледь помітні, але досі видно, що м'якенькі й лагідні.

#добребутисвятим

шматочок раю: синє небо і море золотих німбів.

(хтось учора проспав день прапора, але свято триває, тож зі святом нас).

#добребутисвятим

ісус проголошує марію очільницею райського книжкового клубу з правом вибору книжки на наступний місяць.

#куточокбібліофіла
#гарнеякбожамама
#добребутисвятим

святий егідій (він же жиль / джайлз) рятує оленятко від мисливців, поки поруч божа мама намагається нагодувати вертлявого ісусика.

цією мініатюрою розпочинається монастирський устав кларисок, переписаний у 1480-х роках, і — рідкісна річ — ми трохи знаємо про черницю, яка його оздобила: звали її сибілла фон бондорф, і було їй на час створення рукопису приблизно 30 років. у ще кількох манускриптах (зокрема, у щедро проілюстрованому житії святого франциска) її руку легко впізнати за рум'яними щічками й золотистими кучериками персонажів.

#гарнеякбожамама #добребутисвятим

синій і жовтий навіть в апокаліптичних ситуаціях не виходять із моди.

мініатюра з коментаря до книги одкровення, хі століття.

#добребутисвятим

г’ю із фуюа у хіі столітті писав, що дивитися на зелене — корисно: «зелень, посаджена в монастирському дворі, освіжає чернечі очі, і до них повертається бажання читати. сама природа зеленого кольору живить очі й захищає зір».

свята клара з часослова середини xv століття очевидно насолоджується і зеленню, і читанням. добре мати собі невеличкий виноградничок для відпочинку, але навіть без нього — там надворі зараз якраз усе розбруньковується, саме час ходити й дивитися, щоб наші очі теж освіжалися після цієї довгої зими.

#цвітеіпахне #добребутисвятим #секретимедицини