навздогін до позавчорашніх котиків — рябі зайчики з того самого часослова і з так само ошалілими поглядами. на полотні між ними написаний, здається, девіз «je me plais» — «я собі подобаюся», який ні разу не допомагає зрозуміти, що тут коїться. але комусь добре, то й гаразд.

#зайчики

благовіщення із зайцями з італійського молитовника 1430-х років.

схоже, що на цій мініатюрі янгол застає марію не тільки за читанням, а й за писанням — он на столі стоїть каламар із пером.

#гарнеякбожамама #зайчики

на продовження звіриної теми — облога заячої фортеці з маргінесу французького молитовника 1300-х років.

#песики #зайчики #маргіналії

янгол сповіщає про різдво пастушків, їхні отари й навіть зайчиків — бо всі заслужили хороших новин.

мініатюра з паризького часослова 1420-х років.

принагідно про звірят і різдво. у середині xvii століття адам ґдацій, польський лютеранин і доволі популярний проповідник, в одній своїй проповіді шпетив селянські звичаї: «вони з кожної страви худобу годують, а коли їх спитаєш, нащо це, то відповідають, що худобі, яка такі страви, на святвечір приготовані, скуштує, чаклунки і знахарки зашкодити не зможуть». не знаю, чи прагнення просто поділитися святом із істотами, які перебувають поруч і щодня допомагають вижити, знайшло б у нього більший відгук.

#дитятковяслах #песики #зайчики

заєць трохи здивований, що за ним женеться не пес, а кабан, але в цьому перевернутому світі всяке бува.

#зайчики