страшно середньовічне
3.71K subscribers
2.32K photos
1.07K links
дрібнички із середніх віків.

чатик живе тут: @talking_medieval

особисті повідомлення можна писати сюди: @verbava
Download Telegram
часослови починаються з календарів, і на сторінках, присвячених окремим місяцям, часто є зображення відповідних справ і знаків зодіаку. залежно від місця (і клімату), де було створено рукопис, щомісячні клопоти відрізняються, але в наших широтах справа лютого — це найчастіше сидіти перед вогнищем, сушити черевики і гріти лапки — або, як у розкішному часослові герцога беррійського, ще й інші частини тіла.

#навсесвійчас #домашнійзатишок
#котики #робочібудні
навіть якщо середньовічні люди не знали слова «вигорання», вони розуміли, що вигорання трапляється — і що з ним треба щось робити. ось як, наприклад, давали собі раду англійські ченці наприкінці хііі століття:

«іноді братам трапляється занедужати чи від виснажного життя в монастирі, чи від довгого мовчання, […] чи від безсоння, чи від надмірної праці. […] ті, кого мучить ця недуга, не можуть ні читати, ні співати, ні виконувати інших обов’язків, яких вимагає устав. якщо таке з кимось трапилося, його не належить посилати в лазарет, бо він потребує не ліків, а відпочинку й затишку. із дозволу настоятеля він може гуляти у винограднику, в саду чи на березі річки, […] трапезувати з братами, які спочивають після кровопускання, і якийсь час ухилятися від співу в хорі й навчання, щоб завдяки дієті й відпочинку повернутися до звичного здоров’я».

підглянуто в «як жити по-чернечому» даніель цибульскі. черниця і її котик — із маастрихтського часослова.

#серцепроситьспокою #домашнійзатишок
#котики #робочібудні
одного дня ядвіга сілезька зупинила сестру раславу в монастирському коридорі.

— сестро, ти ж знаєш, що, приходячи в монастир, ми пориваємо зв'язки із зовнішнім світом.

— так, неодмінно, мати ядвіго.

— і що ми відмовляємося від будь-яких особистих речей і прихильностей.

— так, безперечно, мати ядвіго.

— і що це поширюється також на домашніх улюбленців.

— так, звісно, мати ядвіго, — відповіла слухняна сестра раслава, і тільки приручений їжачок виліз із її рукава, щоб подивитися, що за гамір довкола.

героїні цієї історії (і їжачок) жили у хііі столітті, а ілюстрація походить із польського житія святої ядвіги, укладеного 1353 року.

#домашнійзатишок #плітки
поки марія годує ісусика, йосип варить кашу. бо це важливо — адекватно розподіляти домашні клопоти.

видно, що нещодавно приходили східні мудреці з дарами: покрівля благенька, стіни облуплені, але божу маму захищає від холодних каменюк покривало, гаптоване золотом.

ілюстрація з французького часослова середини xv століття.

#домашнійзатишок #дитинствоісуса
#гарнеякбожамама
поки йосиф бавить ісусика, марія читає хорошу книжку, бо це важливо — мати трошки часу для себе.

мініатюра з часослова xv століття (у кращій якості її, на жаль, поки що не вдалося знайти).

#домашнійзатишок #дитинствоісуса
#гарнеякбожамама #куточокбібліофіла
європейська розкладна табуреточка з хі століття і її на дві з гаком тисячі років старша єгипетська сестра.

звісно, сидіння — це вже сучасний додаток: шкіра й текстиль поганенько зберігаються (про папір і скло навіть не починатиму). трохи краще ведеться кам’яним і металевим предметам: зброї, прикрасам, реманенту, розкладним табуреточкам. то й то радість.

(тут іще була реклама каналу, який виставив свіженький пост із гомофобією та обіцянкою розносити сіоністів, соросят і прочих, тож, як почесна представниця соросят, перепрошую. табуреточки такого сусідства не заслужили).

#домашнійзатишок
лицар на конику — якимось дивом збережена керамічна сільничка з xiv столітті. нині живе в музеї клюні.

#домашнійзатишок
от і грудень — і мініатюра про нього з південнонімецького псалтиря 1260-х років: змерзлий чоловік у зручнісіньких рейтузах і його домашні улюбленці.

(а ще перше грудня — це день народження страшно_середньовічного, тож вітаю нас усіх).

#домашнійзатишок #котики #песики
фрагмент благовіщення зі свічкою, книжкою і глечиком на нідерландському вівтарному триптиху з 1420-х років — і практично такий самий флорентійський глечик, тільки років на шістдесят молодший, виготовлений наприкінці xv століття. обидва живуть у музеї метрополітен (і тамтешні куратори, власне, їхню схожість і помітили).

а такий рушник, як ліворуч над столом висить, навіть у мене вдома десь був.

#домашнійзатишок
свята анна навчає свою дочку, майбутню божу маму, — і ще кількох сусідських дівчат, бо чого б не скористатися нагодою, — читати на мініатюрі до часослова генріха viii, створеного близько 1500 року.

#домашнійзатишок #куточокбібліофіла
домашня сценка з малюком, песиками і грою в карти з бельгійського часослова 1520-х років.

#домашнійзатишок #песики
різдво йоана хрестителя з котиком, песиком і цілою купою дрібних побутових деталей. автор цієї мініатюри з турино-міланського часослова — або сам ян ван ейк (і сабо в куточку, безумовно, нагадують про портрет подружжя арнольфіні), або хтось із його кола.

мені страшенно подобається, як на цій ілюстрації завбільшки ледве 10*14 сантиметрів є місце для цілого другого плану із зануреним у книжку захарією в червоних черевиках і заклопотаною служницею. але й інші дрібнички — від столика зі вбудованим сейфом до м'яких подушок, на одній із яких хтось вочевидь недавно сидів, — теж зачаровують.

за посиланням можна пороздивлятися мініатюру в дуже хорошій якості. розказуйте, за що ваш погляд зачепився.

#домашнійзатишок #котики #песики #моднілюди
північноамериканське горнятко з хіі–хііі століття.

формою дуже схоже на те півлітрове, із якого я п'ю каву.

#домашнійзатишок
сайт британської бібліотеки уже кілька тижнів лежить, і котів із тамтешніх рукописів я вам показувати не можу, хоча після книжки кетлін вокер-мейкле дуже хочеться. замість них нехай буде щось із бібліотеки французької.

наприклад, різдвяна сцена з котиком, вишуканим глечиком і небесним будильником: янгол прилетів сказати йосифові, що пора підриватися й тікати в єгипет, бо місцевий правитель остаточно осатанів. віслючок уже зрозумів, до чого йдеться, і чекає на своїх пасажирів при вході.

мініатюра з неапольської ілюстрованої біблії 1340-х років.

#дитинствоісуса #домашнійзатишок #котики
північноамериканська миска з хі–xiv століть узагалі не вражена нашим оцим от усім.

(нині живе в музеї метрополітен і ним, здається, теж не вражена).

#домашнійзатишок
горнятка, із дна яких під час пиття проступають об'ємні фігурки, — це не сучасний винахід, у середньовіччі такий посуд теж був. щоправда, у формі не горнят, а широких чаш для вина.

зазвичай такі чаші мали два рівні: вужчий заповнювали вином, а в ширший по вінця додавали води до стандартної пропорції 1:4. і коли в посудині майже нічого не лишалося, на її дні можна було побачити фігурку — чи просто кумедний бонус, чи, якщо ви вірите у знаки, знак, що пора наливати ще.

на ілюстрації до допису — французька срібна чаша із середини xiv століття, химера на дні якої наче скопійована з модно оздобленого часослова.

#домашнійзатишок