просто стиглі грушки, поласувати якими позліталося птаство в поемі гуго фон трінберга.

#цвітеіпахне

мінімалістичний райський сад, чимось схожий на рукав вишиванки, з коментаря до апокаліпсису середини xi століття.

#цвітеіпахне

янгол співає деревцям, щоб краще росли.

жартую, звісно. це апокаліпсис, у руках у янгола — перша із семи сурем, що несе вогонь із градом і загалом не віщує землі нічого хорошого, і деревам скоро настануть гайки, зате які кольори насичені.

#апокаліпсис #цвітеіпахне

г’ю із фуюа у хіі столітті писав, що дивитися на зелене — корисно: «зелень, посаджена в монастирському дворі, освіжає чернечі очі, і до них повертається бажання читати. сама природа зеленого кольору живить очі й захищає зір».

свята клара з часослова середини xv століття очевидно насолоджується і зеленню, і читанням. добре мати собі невеличкий виноградничок для відпочинку, але навіть без нього — там надворі зараз якраз усе розбруньковується, саме час ходити й дивитися, щоб наші очі теж освіжалися після цієї довгої зими.

#цвітеіпахне #добребутисвятим #секретимедицини

свята гільдегарда радить:

якщо хтось страждає від меланхолії, нехай розтовче фенхель, візьме сік із нього й часто втирає собі в лоб, скроні, груди й живіт. тоді меланхолія відступить. а якщо хтось поїв смаженої риби, м'яса чи будь-якої іншої смаженини, і тепер йому від цього боляче, нехай одразу з'їсть зелені чи зерен фенхелю — і біль мине.

видно, що пара у фенхелевому саду з медичного трактату початку xv століття не мучиться ні меланхолією, ні болями шлунка. мабуть, зілля таки діє.

#порадняіменігільдегарди #цвітеіпахне

трава, вода і качечки з іранського бестіарію кінця хііі століття.

#бестіарії #цвітеіпахне

соковиті грушки в ініціалі французького трактату про здоровий спосіб життя, переписаного в 1440-х роках.

#цвітеіпахне