на обличчях марії і йосифа із сарумського часослова ніби написано: «почалося». вони, на відміну від нас, іще не знають, чим усе закінчиться, але точно розуміють, що ні нудно, ні просто не буде. і тільки осел із волом (які, за апокрифами, теж відчули присутність бога, тому не з'їли ні стебельця сіна з ясел, де лежав ісус) спостерігають за ситуацією з безхмарними усмішками на писочках.
христос народився.
#дитятковяслах

у псалтирі мелісенди, створеному в хіі столітті в єрусалимському королівстві, сцена різдва залюднена, як у порядному вертепі. янголи прийшли з колядою; пастухи завмерли, зачудовані; світла від зірки стільки, що в золотому повітрі ледве вдається розрізнити німби; віслюк із волом тепло дихають на дитятко. а марія з йосифом сидять замислені й зовсім не певні, радіти їм чи тривожитися — утім, одне іншому ж не заважає.
рідкісна річ: ми знаємо, як звали художника, який намалював цю сценку, бо на одній із мініатюр є підпис «василь» (basilius). більше про нього нічого не відомо, але бодай ім’я не згубилося.
#дитятковяслах

зараз трохи не сезон для різдвяних ілюстрацій, але барвиста мініатюра з лекціонарію (тобто збірника біблійних фрагментів для читання під час літургії) хіі століття здається такою сонячною і літньою, що нехай буде.

#дитятковяслах

різдво з ліхтарем із зовсім пізнього — створеного в xvi столітті — часослова анни бретанської.

#дитятковяслах

вертепна сценка із франції 1450-х років: янголи з пастушками збіглися подивитися на новонароджене дитятко, марія молиться, а йосиф повернувся до вогнища, щоб зігріти ісусикові пелюшки.

#дитятковяслах

космічне поклоніння волхвів із так званого беатуса — коментаря до апокаліпсису, переписаного в 1060-х роках.

беатуси — це абсолютно захопливий тип середньовічних манускриптів. назву вони отримали за іменем автора тексту, беата льєбанського, який у viii столітті написав розлогий коментар до книги одкровення. жив він на кордоні з нещодавно захопленою арабами іберією, і це сусідство добряче вплинуло не тільки на інтерпретації біблійного тексту, а й на оформлення коментарів: беатуси — це найвиразніші зразки мозарабського книжкового мистецтва (мозарабами називали християн, які жили в мусульманській іберії). мініатюри, які скидаються на #примаченконамінімалках — зазвичай якраз звідти.

#дитятковяслах

світлого і тихого нам усім святвечора.

#дитятковяслах

янгол сповіщає про різдво пастушків, їхні отари й навіть зайчиків — бо всі заслужили хороших новин.

мініатюра з паризького часослова 1420-х років.

принагідно про звірят і різдво. у середині xvii століття адам ґдацій, польський лютеранин і доволі популярний проповідник, в одній своїй проповіді шпетив селянські звичаї: «вони з кожної страви худобу годують, а коли їх спитаєш, нащо це, то відповідають, що худобі, яка такі страви, на святвечір приготовані, скуштує, чаклунки і знахарки зашкодити не зможуть». не знаю, чи прагнення просто поділитися святом із істотами, які перебувають поруч і щодня допомагають вижити, знайшло б у нього більший відгук.

#дитятковяслах #песики #зайчики

янгол прилетів розказати про різдво пастушкам і їхньому песикові на мініатюрі з паризького часослова 1450-х років. здається, поки що надприродну присутність помітив тільки песик.

#дитятковяслах #песики

несподівана різдвяна мініатюра з месалу 1406 року, на якій ісус іще не народився, але всі вже чекають. деталі — розкішні:
• закамуфльовані янголи, які, мов нінджі, крадуться з неба;
• книжка, яку взяла із собою в мандрівку марія, бо як же їхати кудись без книжки;
• пастух із підкрученим вусом, який помітив, що тут щось цікаве коїться, і вирішив лишитися глянути;
• смугастий матрацик, наче з мого дитинства.

#гарнеякбожамама #дитятковяслах