культ божої мами з дрючком виник в італії у пізньому середньовіччі. і, на жаль, не під такою назвою.
зазвичай цей образ називають мадонною заступництва — madonna del soccorso. у руці діва тримає патика, яким розправляється (або, як на цій роботі джакобелло дель фіоре, уже успішно порозправлялася) з бісами, а під її плащем шукає прихистку малючок. часто поруч зображають іще маму цього дитятка, яка навколішки просить марію за нього заступитися, — можливо, у якихось версіях культу ішлося про материнську солідарність. але, зрештою, усі люди малюки перед божою мамою, тож є надія, що її дрючок у разі чого й нас захистить.
#гарнеякбожамама #захисницягрішників

визволення теофіла з-під диявольської влади було в середні віки одним із найпопулярніших богородичних чудес. воно й не дивно: тут є стрімкі повороти долі, сюжетна напруга і надія на прощення навіть найстрашніших гріхів. і, звісно, божа мама, яка завиграшки заборює сатану.

теофіл був добрим християнином, поки заздрісний єпископ не відібрав у нього майна і не зруйнував йому репутації. у цьому з усіх боків кепському становищі теофілові сяйнула думка укласти угоду з дияволом. гірше ж уже не стане, правда?

диявол погодився дати теофілові багатство і людську шану; взамін треба було всього-на-всього зректися бога, діви марії, ангелів і святих, обіцяти душу пекельним силам і підписати хартію, яка фіксувала зобов’язання сторін. після цього вони розійшлися: диявол пішов ховати хартію під замок у глибинах пекла, а теофіл — насолоджуватися статками й популярністю.

утім, скоро теофіл відчув, що віддалені наслідки угоди з дияволом його не сильно приваблюють. а що робити, якщо незручно (і страшнувато) звертатися до бога, якого сам зрікся? правильно, кликати на поміч божу маму — вона на зрікальників не сердиться.

діва марія вислухала теофіла і запевнила, що з усім розбереться, — а через три дні принесла йому хартію, яку відібрала в сатани. мені дуже подобається уявляти, як вона під покровом ночі пробралася в пекло, знайшла скриню з диявольськими документами, розколупала замок відмичкою, а коли диявол спробував її спинити, натовкла йому пику. одне слово, #girlpower.

отримавши назад свою хартію, теофіл розкаявся й усе розповів єпископові (неясно, чи тому самому, із заздрощів якого все почалося, чи вже новому). хартію спочатку привселюдно прочитали, щоб застерегти люд божий від диявольських підступів, а потім спалили, звільняючи теофіла від контрактних зобов’язань.

коли ж теофіл помер, його душа одразу потрапила на небеса, а церква визнала його святим. от що значить вчасно заручитися заступництвом божої мами.

#гарнеякбожамама #захисницягрішників #біси

одного не дуже прекрасного дня під стінами шартра з’явилися вікінги з наміром сплюндрувати місто. відчуваючи, що без серйозної підтримки не обійтися, єпископ узяв у соборі реліквію — сорочку божої мами (деякі перекази наполягають, що ту саму, у якій марія була під час благовіщення), підняв її на спис, як хоругву, і так на чолі міської процесії вийшов назустріч ворогам.

вікінги, мабуть, трохи здивувалися з такої територіальної оборони, та скоро їм стало не смішно, бо кожен із них, поглянувши на маріїну сорочку, одразу сліпнув. містяни запросто переловили осліплених ворогів (як каже легенда, когось на викуп, когось — убити) і повернулися до шартра, радісно прославляючи марію, яка того дня їх утішила й захистила.

картинка, на якій божа мама гамселить сатану, насправді ілюструє інше чудо, але цей образ, по-моєму, вічно актуальний, то нехай буде.

#гарнеякбожамама #захисницягрішників #дрібкасвятості

божа мама шмагає диявола на ілюстрації до «дзеркала людського спасіння», переписаного й розмальованого в баварії 1463 року.

#гарнеякбожамама #захисницягрішників #біси

божа мама крутить роги дияволові, який вирішив, що раз він тут повелитель пітьми й мешканець найглибшого на світі бункера, то можна нападати на безневинні душі.

урятована душа, безпечно примостившись в ангельських обіймах, ручками показує: «отак його, отак, і ще за горло, будь ласонька».

мініатюра з теймауського часослова середини xiv століття.

#гарнеякбожамама #захисницягрішників #біси

фігурка матері милосердя (тобто, по-нашому, покрови) з равенбурзького храму, приблизно 1480-ті роки.

#гарнеякбожамама #захисницягрішників

в одному монастирі жив чернець, який дуже любив божу маму (що плюс) і випити (що менший плюс). одного разу він роздобув ключі від монастирського погреба й нализався до чортиків. у буквальному сенсі до чортиків: біси вирішили, що тепер це легка здобич, і почали нападати на нього, спершу у вигляді бика, потім — мавра, а далі — лева (зубатого й червоноокого, як на цій мініатюрі з французької збірки чудес xvi століття). проте божа мама прийшла на захист своєму вірному слузі та, поки він, ледве в’яжучи лико, молився, відганяла від нього бісів підручними засобами.

утім, хоча сили зла ченця не взяли, голова наступного ранку в нього боліла пекельно — бо навіть чудеса мають якусь межу.

#гарнеякбожамама #захисницягрішників

якось емір гранади задумав захопити замок, що звався чинколла. щоб зробити це, він спершу полонив тамтешнього кастеляна і змусив його розказати, як у замку з захисниками. із захисниками виявилося не дуже добре — їх було лише п’ятнадцятеро, та й провізії їм вистачило б ненадовго, — тож емір вирішив, що це буде легка здобич.

а божа мама, до якої з молитвою звернулися мешканці чинколли, вирішила інакше.

коли гранадці обступили замок, вона вчинила чудо й підняла начебто невидиму стіну, яка змусила нападників відійти назад. а ті троє маврів, які все-таки встигли залізти на замкові мури, впали додолу й повбивалися. побачивши це, емір зрозумів, що з божою мамою краще не задиратися, відступив і на чинколлу більше не посягав.

на мініатюрі з «пісень пресвятої діви марії» альфонсо кастильського божа мама саме готується захищати замок від емірових претензій.

#захисницягрішників #гарнеякбожамама