цариця савська, жести якої натякають, що не варто її зачіпати, іде до трону соломона, оточеного, еммм, величними левами.

мініатюра з бельгійського «дзерцала людського спасіння» 1461 року.

#бестіарії #старозавітне #свояатмосфера

щоб убезпечитись від крадіжок, середньовічні власники книжок іноді застосовували прокляття. але був трохи м’якший спосіб захисту, особливо актуальний для бібліотек: вимагати урочистої клятви повернути манускрипт на місце.

на останній сторінці природничого трактату, написаного народною нідерландською, є зразок такої клятви: позичальник клянеться на хресті, зображеному для зручності одразу тут поруч, що поверне цю книжку або помре. точніше, позичальниця клянеться, бо під фразою трошки іншим почерком додана мінімальна інформація про одну людину, що користувалася рукописом: «abstetrix heifmoeder», тобто повитуха. сумніваюся, що ця книжка додала щось суттєве до її практичних акушерських знань — але, може, це було читання не так для освіти, як для розваги.

#силаслова

просто божа мама в червоних черевичках і янголи, які цілковито схвалюють її стилістичний вибір.

мініатюра з французького часослова 1510-х років.

#гарнеякбожамама

святий егідій (він же жиль / джайлз) рятує оленятко від мисливців, поки поруч божа мама намагається нагодувати вертлявого ісусика.

цією мініатюрою розпочинається монастирський устав кларисок, переписаний у 1480-х роках, і — рідкісна річ — ми трохи знаємо про черницю, яка його оздобила: звали її сибілла фон бондорф, і було їй на час створення рукопису приблизно 30 років. у ще кількох манускриптах (зокрема, у щедро проілюстрованому житії святого франциска) її руку легко впізнати за рум'яними щічками й золотистими кучериками персонажів.

#гарнеякбожамама #добребутисвятим

святий петро зустрічає душі на вході до райського санпропусника.

ілюстрація з французького рукопису 1390-х років.

#голілюди #свояатмосфера