із першовересням нас усіх, особливо тих, кому воно вже не актуальне.

(насправді на цій мініатюрі з августинового трактату «про місто боже» милосердна любов повчає уособлене в демонах безсенсовне накопичення знань, яке не чинить нічого доброго, тільки наповнює людей порожньою пихатістю; що ж, теж якимось боком тематично).

#куточокбібліофіла #біси
#алегоріявспідниці

свята гільдегарда бінгенська радить:

якщо комусь не дають заснути тривоги, нехай улітку візьме фенхель, удвічі більше деревію, відварить їх і, зцідивши воду, покладе теплі рослини собі на скроні, лоба й голову, вкривши їх тканиною. також нехай візьме свіжої шавлії, побризкає її вином і покладе собі на шию та на серце; це заспокоїть його і дасть змогу заснути. узимку ж нехай відварить зернята фенхелю й корінь деревію і так само покладе їх собі довкола голови, а на шию і серце — розтовчену суху шавлію, змочену вином, і йому покращає.

герой мініатюри з французької біблії 1390-х років, здається, шкодує, що не запасся фенхелем і деревієм.

#соннілюди #секретимедицини
#порадняіменігільдегарди

мінімалістичні євангелісти з «дірської книги» — шотландського євангелія з іх століття, на маргінесах якого збереглися найдавніші відомі записи гельською мовою.

#новозавітне

комікс про волхвів, які приїхали вклонитися маленькому ісусикові, а потім поїхали додому.

в око одразу впадає зображений із різних ракурсів блакитний коник, що грайливо гоцає копитами. але ще цікаво, як волхви, перш ніж підійти до божої мами й ісуса, перевдягаються в найкращі шати, а в дорогу додому знову накидають зручний повсякденний одяг.

мініатюра з рукопису 1210-х років.

#дитинствоісуса

янгол-єнотик: що вхопив, те й пере.

підготовка до апокаліпсису триває повним ходом в ілюстрованому одкровенні 1330-х років.

#апокаліпсис #свояатмосфера

коли батьки хочуть виховати з тебе юриста, а ти в душі — художник.

сторінка з «декрету граціана» початку xiv століття; із якого століття походять мальовидла, на жаль, не знаю.

#домальоване

ісус проголошує марію очільницею райського книжкового клубу з правом вибору книжки на наступний місяць.

#куточокбібліофіла
#гарнеякбожамама
#добребутисвятим

до нас п’ятниці приходять щотижня (ура). у середньовічних скрипторів вони, формально, теж траплялися щотижня, але справжня п’ятниця — з кухлем пива й заслуженим відпочинком — наставала, коли нарешті був дописаний манускрипт. і скриптори іноді починали святкувати одразу на останній сторінці книжки.

оцей переписувач, який жив наприкінці xiv століття, упоравшись із трактатом рабана мавра «про природу речей», двома завершальними рядками висловлює велике полегшення: по-перше, «твір дописано, майстре, дай мені випити» (hoc opus est scriptum magister da mihi potum); по-друге, «хай права рука скриптора звільниться від тягаря болю» (dextera scriptoris careat grauitate doloris).

рукопису з цими нотатками у вільному доступі немає, то зображення довелося потягти з дослідження еріка кваккеля «книжки до друкарства».

#робочібудні

бісівська вудильня працює на повну потужність.

коментар до мініатюри з «виноградника нашого спасителя» (написаної наприкінці xv століття книжки про останні часи з дуже видовищними описами цих, власне, останніх часів) каже, що тут коптяться грабіжники. цікаво, за якими критеріями біси вирішують, кого вішати догори дригом.

#біси #пекельце