святий теодор на конику топче біса в єгипетському рукописі з іх століття. у руці в теодора спис (на випадок, якщо копита з бісом не впораються), за спиною розвівається плащ, а в небесах йому вже підготували кілька запасних німбів.

#добребутисвятим

іще один красень на конику й зі списом — святий георгій на іконі хііі століття. ми звикли бачити його у процесі змієборення, але тут змія нема, зате є несподіваний персонаж — хлопчик із келихом вина в руці.

як каже одне з посмертних чудес святого георгія, цей дітлах походив із християнської сім'ї, що жила на лесбосі, але сарацини викрали його в рабство на крит. хлопчика поставили прислуговувати при столі, і якось, коли він саме подавав своїм поневолювачам хліб і вино, поруч з'явився святий георгій, підхопив його й переніс через егейське море додому, навіть краплини з келиха не розхлюпавши.

#добребутисвятим #чудотворення

свята франческа римська отримує причастя і свячення на абатису на картині антоніо да вітербо старшого.

на перший погляд франческу складно відрізнити від інших святих благодійниць: рано видана заміж; допомагала вбогим і недужим; заснувала монастир; багато хворіла й умертвлялася. одного разу тесть франчески розлютився на її благодійність і забрав у неї ключі від комори — але повернув їх, побачивши, що запаси зерна й вина чудесно поповнилися. усе як завжди.

та канонізаційні документи показують цікавішу франческу. її незмінною супутницею була ванноцца — чи братова, чи кузина. якось вони захотіли з’їсти лобстера — і лобстер не забарився з’явитися. іншим разом пішли провідати знайому породіллю, але вирішили не сидіти з нею, а усамітнитись у саду при будинку, наче святі пустельниці, і, хоча надворі стояв квітень, їм у руки впали дві стиглі інжирини.

а ще франческа мала дар «розпізнавати вади інших людей». може, й не дивно, що її канонізували не з першого разу.

#добребутисвятим #святітакісвяті

свята марта із французького часослова xv століття приручає дракона, бризкаючи на нього свяченою водою, поки дракон відволікся на жування випадкового перехожого.

#добребутисвятим

свята марта приручила дракона і тепер, як і належить відповідальній власниці домашнього звірятка, регулярно його вигулює — навіть час від часу водить скупатись у місцевому ставочку, як на оцій мініатюрі з «золотої легенди» 1400-х років.

дракон цей, до речі, не просто якась собі випадкова анонімна мацапура: він зветься тараск, живе на гербі французького міста тараскон, а фестиваль, який від 1474 року проводять на його честь (і ще трошки на честь святої марти), нині належить до спадщини юнеско. наші борщ і петриківка — у хорошій компанії.

#добребутисвятим

марія магдалина, покровителька неголених ніг, серед янголів. скульптура тільмана ріменшнайдера, вирізьблена наприкінці xv століття.

#добребутисвятим

«золота легенда» розповідає, як одного вечора, коли єронім і його брати готувалися слухати читання, у монастир зайшов лев. інші монахи розбіглися, та єронім привітав лева як гостя. звір показав йому покалічену лапу, і святий покликав братів, щоб дістали з неї колючку, обробили рану й перев'язали її чистою тканиною. лев одразу став спокійніший, а коли зовсім одужав, то лишився в монастирі й жив серед ченців, ніби звичайний домашній улюбленець.

на мініатюрі з муранського молитовника із середини xv століття єронім, щоправда, не чекає, поки налякані монахи зберуться з духом, а сам рятує лева від колючки.

#добребутисвятим #котики

святий катберт мав звичку виходити надвечір із монастиря і зникати кудись до самісінького ранку, і його братам, звісно, було дуже цікаво, де він вештається. якось один із ченців набрався сміливості й вирушив назирці за ним — і таки побачив дивну річ, хоча, мабуть, не ту, якої сподівався. катберт дійшов до морського узбережжя, роздягнувся, забрів у воду по шию й так стояв, на повен голос співаючи псалми, аж до світанку. коли ж святий вийшов із моря, зграйка видр підбігла зігріти йому ноги.

на мініатюрі з бединого «прозового житія святого катберта», переписаного в хіі столітті, видри вже ледь помітні, але досі видно, що м'якенькі й лагідні.

#добребутисвятим

шматочок раю: синє небо і море золотих німбів.

(хтось учора проспав день прапора, але свято триває, тож зі святом нас).

#добребутисвятим

ісус проголошує марію очільницею райського книжкового клубу з правом вибору книжки на наступний місяць.

#куточокбібліофіла
#гарнеякбожамама
#добребутисвятим

святий егідій (він же жиль / джайлз) рятує оленятко від мисливців, поки поруч божа мама намагається нагодувати вертлявого ісусика.

цією мініатюрою розпочинається монастирський устав кларисок, переписаний у 1480-х роках, і — рідкісна річ — ми трохи знаємо про черницю, яка його оздобила: звали її сибілла фон бондорф, і було їй на час створення рукопису приблизно 30 років. у ще кількох манускриптах (зокрема, у щедро проілюстрованому житії святого франциска) її руку легко впізнати за рум'яними щічками й золотистими кучериками персонажів.

#гарнеякбожамама #добребутисвятим

синій і жовтий навіть в апокаліптичних ситуаціях не виходять із моди.

мініатюра з коментаря до книги одкровення, хі століття.

#добребутисвятим

г’ю із фуюа у хіі столітті писав, що дивитися на зелене — корисно: «зелень, посаджена в монастирському дворі, освіжає чернечі очі, і до них повертається бажання читати. сама природа зеленого кольору живить очі й захищає зір».

свята клара з часослова середини xv століття очевидно насолоджується і зеленню, і читанням. добре мати собі невеличкий виноградничок для відпочинку, але навіть без нього — там надворі зараз якраз усе розбруньковується, саме час ходити й дивитися, щоб наші очі теж освіжалися після цієї довгої зими.

#цвітеіпахне #добребутисвятим #секретимедицини

учора ми роздивлялися маргіналії з виготовленого в генті псалтиря, і читачка звернула увагу на жінку з рибою, дуже несхожою на типового домашнього улюбленця. знадобилося трохи пошуків, але, здається, тепер ми знаємо, хто ця жінка і навіть яку рибу вона носить.

якщо на зображенні трапляється якийсь дивний елемент (шматок колеса, гриль, очі на тарілочці), то це, імовірно, атрибут, за яким упізнавали святого, у чийому житті цей предмет відігравав важливу роль. найчастіше ідеться про інструмент мучеництва, але не обов’язково — бувають, як у сьогоднішній історії, і добріші асоціації.

святу зовуть амальберга (простіше — амелія), і її історія починається стандартно: вона змалку присвятила себе богові, та її краса й чесноти привабили можновладного залицяльника, який вирішив, що йому така жінка більше треба. франкський володар (якийсь із карлів — чи великий, чи мартел) так хотів одружитися з амальбергою, що аж зламав їй руку, але бог захистив святу, пославши на карла тяжку хворобу. той зрозумів, що впоров гарячку, і розкаявся, а амальберга зрозуміла, що треба вшиватися подалі, поки він назад не передумав, бо ж знаємо ми цих правителів.

і тут з’являється перша риба. шлях до втечі амальберзі перерізала широка річка, через яку не було переправи. свята помолилася — і з води виринув гігантський осетр, який і переніс її на інший берег на своїй спині. на честь цього чуда неподалік збудували капличку, де рибалки (які визнали амальбергу своєю покровителькою) щороку складали пожертву.

на цьому рибні асоціації не завершуються. у житії, яке в хі столітті уклав гослін кентерберійський, є два окремі випадки, коли на прохання амальберги велетенська рибина викидається на берег, щоби прогодувати людей, які саме переживають пошесть і голод; ці рибини, звісно, чудесні, і їхнього м’яса не меншає, поки не нагодуються всі нужденні.

географічно теж усе сходиться. амальберга — покровителька фландрії, її мощі зберігаються в генті, тож не дивно, що вона з’являється на сторінках гентського псалтиря. до речі, з мощами пов’язана ще одна рибна легенда: про те, що корабель, на якому тіло померлої святої перевозили морем до місця поховання, супроводжувало велетенське стадо осетрів. от любили вони її.

#добребутисвятим #чудотворення

здається, мені трапилася друга (тобто загалом серед усіх досі бачених рукописів друга) ілюстрація до маловідомої легенди про святого антонія падуанського, покровителя ппо. у кожному разі, сценка дуже схожа, то вважаймо, що це вона. походить мініатюра з хроніки xv століття (с. 195). а саму історію я вже колись розповідала, але якщо вас тут не було минулого квітня, то ось короткий переказ.

антоній був популярним і, що важливіше, ефективним проповідником, і це неабияк засмучувало пекельні сили. тож одного разу вони вирішили розігнати його слухачів градом і нагнали хмар. але антоній зрозумів, до чого йдеться, помолився — і хмари розступилися, показавши бісів, які втямили, що їм тут ловити нічого, і присоромлено повтікали. жодна градина до слухачів не долетіла.

#чудотворення #добребутисвятим

небесний корпоратив на мініатюрі з ілюстрованого апокаліпсису середини хіі століття. тільки звірі трошки невдоволені, бо незручно тримати кухлики в лапах.

#добребутисвятим

свята маргарита з рукопису 1520-х років топче дракона, а художник докладає всіх зусиль, щоб читачі зрозуміли, що драконові від цього сильно погано.

#добребутисвятим