військо небесне шинкує нечисту силу, військо українське шинкує русню; у кожного своя нивка, яку належить обробляти.

із одним хлопцем з українського війська ми вирішили влаштувати експериментальний обмін посиланнями: раптом комусь із наших читачів водночас цікаво і про середньовічних святих і бісів, і про сучасний вояцький побут (тим більше, що аналогії деколи аж надто виразні). він веде російськомовний канал «записки добровольця», де з гумором розповідає про фронтове повсякдення — як сам визнає, це не те щоб швейк, але теж весело. читати можна з будь-якого місця, але я раджу спробувати оцю замальовку — про ніч, шашіль і любов до світу.

#війнавнебесах #іншілюди

їде мавпа на чотириголовому звірі, а назустріч їй — вавилонська блудниця. та й каже блудниця до мавпи:

— слухай, який класний у тебе звір. де взяла і чи там іще такі є? мені на апокаліпсис не завадить.

а мавпа й відповідає:

— у марії примаченко взяла. у неї таких іще багато, недавно якраз кількох від ракет урятували. думаю, вони не відмовляться понести апокаліпсис на загарбницькі голови.

якщо й вам, як вавилонській блудниці, не завадить трохи життєствердного українського мистецтва, його можна роздобути у творчому об'єднанні імені василя симоненка, яке збирає образи й тексти хх століття (там справді є марія примаченко, а крім неї — ще багато цікавого).

#іншілюди

філліс, вирізьблена в xv столітті на бильці лавки в талліннській ратуші, ненадовго відволікається від батоження арістотеля, щоб запитати вас, чи цікавитеся ви краєзнавством і, якщо так, чи вже підписані на @galizien_ua.

«галактика галичина» — це канал із розмаїтим галицьким краєзнавством, і про ратуші там є ціла серія матеріалів. щоправда, без філліс (на жаль, у наших краях вона була менш популярною героїнею, ніж у північній і західній європі, де легендою про жінку, яка осідлала арістотеля, з хііі століття застерігали від надмірних пристрастей, що так легко підкорюють навіть найпотужніший інтелект), зате з купою старих фотографій і цікавих історій.

серйозно, підписуйтеся. філліс дивиться.

#іншілюди #отівсялюбов

святі кефалофори денис і піатон почитали «вірусні митарства» й особливо зацінили тамтешній пост про сушені голови.

але навіть якщо вам про голови голова не болить, усе одно варто погортати @religus — канал про повсякденні релігійні практики, історичні і сучасні: часом зворушливі, деколи дивні, іноді — абсолютно mindblowing.

підписуйтеся, там цікаво.

#іншілюди

персонажі з рукопису початку хііі століття попросили таймаут від апокаліпсису, бо їм треба трохи часу, щоб осмислити прочитане на жижі.

про жижу можна сказати якісь очевидні речі: це канал у телеграмі + онлайновий журнал, авторам якого подобається творити дивне і вони не проти, якщо ви прийдете і творитимете разом із ними. але насправді пояснити, що воно таке, доволі складно. жижа — це трохи наче дада, тільки, звісно, не дада, бо дада вже було, а жижа ще ні. (якщо в цьому реченні взагалі є сенс).

одне слово, якщо вам подобається читати / дивитися / робити всіляке експериментальне, на @zhyzha_ua варто зазирнути.

#іншілюди

у середньовічних людей були дуже довірливі стосунки з античними авторами. от сказав геродот, що на дальньому кордоні скіфії живуть одноокі люди (але не прості циклопи, а, по-скіфському, арімаспи), а зими тривають по вісім місяців — значить, так воно і є.

зараз ми трохи занадто багато знаємо, щоб вестися на все, що каже геродот, тож мусимо обходитися без грифонів і кентаврів; але реалістична історія все одно цікава, надто якщо вміти її розповідати. і, скажімо, люди, які роблять «колиску» — канал про давню історію україни — розповідати вміють. на відміну від геродота, вони знають, про що пишуть, а це вже дає нам безмежну перевагу перед читачами, наприклад, «таємниць природної історії», із яких походить оця чудова й дуже насичена мініатюра про скіфію.

звісно, на @kolyska_ukraine немає ні андрофагів, ні змієхвостих дів (але будуть: мені обіцяли андрофагів!), зате є добре написані тексти про наше глибинне коріння. то заходьте почитати.

#іншілюди #свояатмосфера

аріадна зрозуміла, що не встигне до києва на лекцію про середньовічних жінок (і не має інтернету, то навіть у записі не подивиться), і трохи засмутилася з цього приводу.

а у вас іще є всі шанси встигнути.

цієї неділі ксенія зборовська розповідатиме про трьох фантастичних жінок: тротулу салернську (лікарку, авторку фундаментальних праць про жіноче здоров’я і медицину взагалі), елеонору аквітанську (королеву, учасницю хрестових походів і потужну культурну інфлюенсерку) і катерину сієнську (наче просто черницю, та ще й не зовсім благонадійну, а насправді — впливову дипломатку й офіційну наречену христову).

квиточків на живу зустріч є небагато, але можна купити також доступ до запису — його оприлюднять протягом двох тижнів.

організовує це щастя @PlatosCaveUA — вони влаштовують лекції, продають ретельно відібрані книжки й навіть самі починають видавати дуже цікаві речі, то за ними й загалом варто стежити.

#іншілюди

річард із бері, пишучи книжку про любов до книжок (вона так і звалася, «філобібліон»), зупиняється на питанні про те, як дізнаватися про нові рукописи і де їх брати. бо ж який ви бібліофіл, якщо постійно не шукаєте нового.

у нього є кілька рецептів, зокрема — дружити з чернечими орденами, бо ченці не тільки самі переписують тексти, а ще й завжди в курсі, що там понаписували інші (надто якщо воно не зовсім ортодоксійне).

але нині, в принципі, можна обійтися й без знайомих ченців, бо в нас є @chytomo — медіа про літературу, яке за 14 років свого існування встигло вибудувати спільноту, зібрати авторів і зав’язати контакти, які точно допоможуть читачам орієнтуватись у книжковому світі. тут можна знайти анонси, огляди, інсайди, дослідження ринку і критичні статті — і все це без потреби пертися через пів континенту в монастир, де, кажуть, роздобули нового арістотеля.

підписуйтеся, річард вам заздритиме.

(на маргінесі рукопису 1410-х років читають усі. і слушно).

#іншілюди #куточокбібліофіла

кістяний чоловік із англійського медичного трактату закочує очі на всіх, хто не підписаний на «потішну кліо» — історичний канал, де зібрано безумовно більше цікавинок, ніж нараховували в людині кісток середньовічні дослідники.

автор каналу не зосереджується на якомусь конкретному періоді, а ділиться всім, що його зацікавило, — від, власне, медичних трактатів із хііі століття й до сучасних котиків подій — приправляючи зображення й тексти сухим історичним гумором. особливо раджу погортати дописи про мезоамериканську культуру — це ж теж по-своєму середньовіччя, тільки зовсім інше, ніж зазвичай тут у нас.

заходьте, підписуйтеся, насолоджуйтеся.

#іншілюди