сьогодні запис пізній, але воно й тематично виходить, бо про вечерю. ілюстрація теж пізня — з вірменсько-іранського євангелія 1587 року (f. 25v).

під час останньої вечері ісус ошелешує апостолів, які, звісно, ще не знають, що вечеря — остання, кажучи: «хлопці, один із вас мене сьогодні зрадить». апостоли підозріливо перезираються і намагаються випитати, про кого саме йдеться, а ісус, щоб не тицяти пальцем, відповідає: «той, кому я зараз передам кусень хліба», — і дає окраєць юді (хоча я не дуже знаю, чим це конспіративніше за тицяння пальцем).

деякі середньовічні художники — і яків із нової джульфи, ілюстратор цього рукопису, тут не самотній — додають сцені напруги, зображаючи ісуса, який не просто передає хліб, а аж годує ним юду, який сидить, роззявивши рота, ніби пташеня. може, зозулятко?

(і ні, це не юда особливий красень, це яків із нової джульфи загалом так малює профілі).

#ситілюди #життяісуса

сатана в пустелі намагається спокусити ісуса запліснявілим тістечком.

ісус не вражений.

#біси #життяісуса

церква народжується з боку розіп'ятого христа, як єва — з боку адама, на ілюстрації до паризької ілюстрованої біблії з хііі століття (f. 3v). пологи приймає, схоже, бог-отець: німб із хрестовиною зазвичай зображають в ісуса, але в багатьох манускриптах бог під час творення світу теж такий носить. святі ченці спостерігають за народженням церкви, як звірі спостерігали за появою єви.

та христові пологи — це не тільки візуальний образ, у літературі він теж регулярно трапляється. наприклад, у тому самому хііі столітті маргарита уенська, черниця і містичка, писала:
«солодкий господи, хіба ти не моя мати — більше, ніж моя мати? коли прийшла година твоїх пологів, тебе поклали на твердому ліжку хреста, і всі твої нерви, усі твої вени порвалися. та це, воістину, не дивно, що твої вени розірвалися, адже за один день ти народив увесь світ».

#алегоріявспідниці
#життяісуса

ісус приймає хрещення в йордані, момент напружений і врочистий, усі стоять із серйозними обличчями, дух святий летить із неба, янгол чекає збоку із сухою сорочкою. і тільки пустотливі рибки не зважають на велич ситуації і тицяються писочками в ісусові ноги. лоскітно, мабуть.

#життяісуса

остання вечеря з прецлем, радісною рибою і безбородим ісусом (але ми точно знаємо, що то ісус, бо в нього німб із хрестом). іще одна незвична деталь — злий дух біля юдиного рота: зазвичай його зображають у формі жаби, а тут — пташка.

утім, цілком імовірно, що це не художник був нонконформістом, а просто традиція зображень іще не зовсім усталилася, усе-таки рукопис, із якого походить мініатюра, був створений приблизно в 1030-х роках. і, до речі, є всі шанси, що це — найдавніше збережене зображення прецля.

#ситілюди #життяісуса

ісус у небесах із діамантами й мандариновим німбом із німецького молитовника х століття.

спонсора цього повідомлення знають усі.

#перстгосподній #життяісуса #зненацькабог

ісус просить бурю вспокоїтися на мініатюрі з білінгвальної біблії хііі століття. апостоли трохи супляться, бо в них так домовитися з бурею ніколи не виходило.

#життяісуса #глибоківоди

ісус пішов із подружками в парк погуляти, але не домовився наперед, хто саме сплете йому вінка. то тепер не може вибрати — і всім трошки незручно.

мініатюра з молитовника 1511 року.

#життяісуса

сатана напік пиріжечків і приніс ісусові пригощатися, а ісус на дієті. і дивиться так сумно-сумно, бо вони ж пахнуть.

(насправді це вітраж із першою спокусою в пустелі, виготовлений для французької церкви наприкінці хіі століття. і в руках у сатани каменюки, які він пропонує ісусові перетворити на хліб. але таки схожі на якусь м'якусіньку пшеничну випічку — не здивуюся, якщо це навмисно).

#життяісуса

ангели тицяють у маленького ісусика інструментами майбутніх мук — загартовують, чи що.

мініатюра з фламандського молитовника 1520-х років.

#життяісуса