у хіі столітті французьке місто бове (а може, і не тільки воно, просто з інших записів не збереглося) мало цікавий звичай. через тиждень після різдва, на свято обрізання господнього, вранці до храму заходила процесія з віслючком, якій хор співав спеціальний гімн:

orientis partibus
adventavit asinus,
pulcher et fortissimus,
sarcinis aptissimus.
hez hez sire asnes hez.

і так далі.
дуже приблизний переклад: «зі східних земель / прийшов віслюк, / красивий і сильний, / якнайздібніший для своєї ноші. / гей, пане віслюче, гей».
для мешканців бове це був спосіб — нехай і в день, присвячений зовсім іншій події з життя ісуса, — вшанувати віслючка, на спині якого святе сімейство тікало від іродових переслідувань. зараз обряд здається щонайменше дивним, однак у хіі столітті в ньому нічого скандального не бачили: все-таки тоді і храми були значно громадськішим простором, і тварини жили ближче до людей.
у кожному разі, приємно знати, що хтось пам'ятав про скромного віслючка.
#їхнізвичаї #дитинствоісуса

поки марія годує ісусика, йосип варить кашу. бо це важливо — адекватно розподіляти домашні клопоти.

видно, що нещодавно приходили східні мудреці з дарами: покрівля благенька, стіни облуплені, але божу маму захищає від холодних каменюк покривало, гаптоване золотом.

ілюстрація з французького часослова середини xv століття.

#домашнійзатишок #дитинствоісуса
#гарнеякбожамама

комікс про волхвів, які приїхали вклонитися маленькому ісусикові, а потім поїхали додому.

в око одразу впадає зображений із різних ракурсів блакитний коник, що грайливо гоцає копитами. але ще цікаво, як волхви, перш ніж підійти до божої мами й ісуса, перевдягаються в найкращі шати, а в дорогу додому знову накидають зручний повсякденний одяг.

мініатюра з рукопису 1210-х років.

#дитинствоісуса

поки йосиф бавить ісусика, марія читає хорошу книжку, бо це важливо — мати трошки часу для себе.

мініатюра з часослова xv століття (у кращій якості її, на жаль, поки що не вдалося знайти).

#домашнійзатишок #дитинствоісуса
#гарнеякбожамама #куточокбібліофіла

утеча в єгипет, мініатюра з оксфордського псалтиря початку хііі століття.

християнська історія починається, звісно, із благовіщення й чудесного народження, захоплених пастушків і трьох мудреців, які мандрують за зіркою, — але ще й із біженства.

бо марія, новонароджений ісусик і йосиф, власне, і були біженцями: їм довелося тікати з юдеї в єгипет, щоб урятуватися від оскаженілого тирана. повернулися додому вони лише після іродової смерті (страшної та болісної, варто додати), — однак таки повернулися.

#дитинствоісуса

божа мама веде ісусика до школи в італійському рукописі середини xiv століття.

на зап'ястку в ісуса висить так звана рогова книжка (англійською hornbook) — пристрій, із яким діти вчилися читати. рогові книжки складалися з дерев'яної основи з ручкою, щоб зручно було тримати, і тоненької прозорої пластини (найчастіше з рогу — звідси й назва), під яку можна було вставляти змінні аркуші з літерами й коротенькими текстами. у ручці робили отвір для шворочки, щоб дитина мала менше нагод згубити книжку.

рогові книжки стали дуже популярні з поширенням друкарства — роздобути надрукований на папері комплект навчальних матеріалів усе-таки простіше й дешевше, ніж рукописний на пергаменті — але, як бачите, у середньовіччі ними теж користувалися.

#куточокбібліофіла
#гарнеякбожамама #дитинствоісуса

сайт британської бібліотеки уже кілька тижнів лежить, і котів із тамтешніх рукописів я вам показувати не можу, хоча після книжки кетлін вокер-мейкле дуже хочеться. замість них нехай буде щось із бібліотеки французької.

наприклад, різдвяна сцена з котиком, вишуканим глечиком і небесним будильником: янгол прилетів сказати йосифові, що пора підриватися й тікати в єгипет, бо місцевий правитель остаточно осатанів. віслючок уже зрозумів, до чого йдеться, і чекає на своїх пасажирів при вході.

мініатюра з неапольської ілюстрованої біблії 1340-х років.

#дитинствоісуса #домашнійзатишок #котики