святі гризуть нігті на мініатюрі з коментованого одкровення кінця хіі століття. мабуть, через страшний суд переймаються.

#апокаліпсис

янголи видають праведним душам нові уніформи (і перуки?), йоан богослов занотовує побачене, а над усім цим бог ніжками чеберяє, як той зайчик.

мініатюра з ілюстрованого апокаліпсису 1330-х років (add ms 17333) з британської бібліотеки, сайт якої досі лежить, але я ще два роки тому назберігала картинок звідтіля на чорний день. (чорний день без можливості побравзити рукописи в британській бібліотеці мені тоді уявлявся зовсім по-іншому, але бачите, як бува).

#апокаліпсис #зненацькабог

військо небесне не припиняє шинкувати нечисть в ілюстрованому апокаліпсисі з xiv століття.

#апокаліпсис #біси

янгол прикликає весну райською музикою на мініатюрі з рукопису хііі століття.

жартую, звісно. насправді це четвертий сурмач апокаліпсису, і після його пісні «вражено третину сонця, і третину місяця, і третину зірок, щоб затьмилася третина їх, і день щоб не світив третину свою і ніч — так само», а скоро прийдуть іще янголи з музичними інструментами й настане повний страшний суд (буквально). зате травичка поки що чарівно зелена, то й то втіха.

з весною нас, чи що.

#апокаліпсис

біс ретельно втрамбовує душі грішників у пащу пекельну, яка, звісно, всередині більша, ніж назовні, але ж не настільки. усім навколо аж трохи ніякого спостерігати за цим процесом (і вони, мабуть, у глибині душі тішаться, що то не їхня робота).

мініатюра з апокаліпсису хііі століття.

#апокаліпсис #біси #пащапекельна

душі приходять на страшний суд одразу з паперами, щоб не трапилося ніяких непорозумінь, на мініатюрі з ілюстрованого апокаліпсису 1330-х років (bl add ms 17333).

книжечки в їхніх (і божих) руках — це таки важливі документи: одкровення кілька разів згадує про книгу життя, записані в яку потраплять у царство небесне, а ті, кого там немає, будуть, наприклад, вкинуті «в озеро вогню». це серйозніша ситуація, ніж не знайти себе у списках на виборчій дільниці, тому не дивно, що люди по-всякому намагалися (і намагаються) завчасу впевнитися, що вони в тій книзі є.

можна сприйняти це як метафору і дбати про запис добрими вчинками, справами милосердя й усяким таким. а можна поставитися до тексту буквальніше — і завести спеціальну книжку. багато середньовічних монастирів мали томи, які буквально звалися «liber vitae», тобто «книга життя»: там нотували імена покровителів і жертводавців. в ідеалі їх усіх мали б згадувати під час служб, але в популярних монастирях це перетворилося б на багатогодинний потік імен (скажімо, одна клюнійська «книга життя», яка трохи помандрувала між монастирями, містила десять тисяч записів), тому книжку під час меси клали на головному вівтарі, а в євхаристійній молитві просто вказували на всіх, хто там записаний.

(не знаю, як це працює зараз. щойно подумала, що можу ж напряму попитати ченців, але лишу то на потім. а якщо хтось із вас знайомий із сучасними монастирськими меморативними практиками — розкажіть, будь ласка, у коментарях).

#апокаліпсис #всітамбудемо #голілюди #пащапекельна

вдоволені жабуськи з коментованої книги одкровення з хі століття всіх вітають із тим, що ми, попри серйозні заявки на апокаліпсис, дотрималися до ще однієї середи.

(більше жаб живе на @avocadifrog, це маленький канал, але затишний).

#апокаліпсис

астрономічні явища в небі над нюрнбергом не віщують нічого доброго читачам друкованої ефемери із середини xvi століття.

ефемери — це такі нетривкі поліграфічні штуки штибу реклам, листівок, меню, оголошень чи брошур про кінець світу й потребу покаятися (як оця); їх у всі часи друкують більше, ніж книжок чи часописів, але рідко зберігають цілеспрямовано. звідси й назва — це напрочуд скороминуща паперова продукція (але дуже цікава для дослідників, якщо їй уже вдається пережити бодай два покоління).

#апокаліпсис

барвисті апокаліптичні звірі гарцюють у рукописі з межі хіі і хііі століть. ви тільки зацініть, які в них хвости з інтегрованими чоловічками — може, то приманка, як писок у мантикори?

#апокаліпсис