часослови починаються з календарів, і на сторінках, присвячених окремим місяцям, часто є зображення відповідних справ і знаків зодіаку. залежно від місця (і клімату), де було створено рукопис, щомісячні клопоти відрізняються, але в наших широтах справа лютого — це найчастіше сидіти перед вогнищем, сушити черевики і гріти лапки — або, як у розкішному часослові герцога беррійського, ще й інші частини тіла.

#навсесвійчас #домашнійзатишок
#котики #робочібудні

навіть якщо середньовічні люди не знали слова «вигорання», вони розуміли, що вигорання трапляється — і що з ним треба щось робити. ось як, наприклад, давали собі раду англійські ченці наприкінці хііі століття:

«іноді братам трапляється занедужати чи від виснажного життя в монастирі, чи від довгого мовчання, […] чи від безсоння, чи від надмірної праці. […] ті, кого мучить ця недуга, не можуть ні читати, ні співати, ні виконувати інших обов’язків, яких вимагає устав. якщо таке з кимось трапилося, його не належить посилати в лазарет, бо він потребує не ліків, а відпочинку й затишку. із дозволу настоятеля він може гуляти у винограднику, в саду чи на березі річки, […] трапезувати з братами, які спочивають після кровопускання, і якийсь час ухилятися від співу в хорі й навчання, щоб завдяки дієті й відпочинку повернутися до звичного здоров’я».

підглянуто в «як жити по-чернечому» даніель цибульскі. черниця і її котик — із маастрихтського часослова.

#серцепроситьспокою #домашнійзатишок
#котики #робочібудні

одного дня ядвіга сілезька зупинила сестру раславу в монастирському коридорі.

— сестро, ти ж знаєш, що, приходячи в монастир, ми пориваємо зв'язки із зовнішнім світом.

— так, неодмінно, мати ядвіго.

— і що ми відмовляємося від будь-яких особистих речей і прихильностей.

— так, безперечно, мати ядвіго.

— і що це поширюється також на домашніх улюбленців.

— так, звісно, мати ядвіго, — відповіла слухняна сестра раслава, і тільки приручений їжачок виліз із її рукава, щоб подивитися, що за гамір довкола.

героїні цієї історії (і їжачок) жили у хііі столітті, а ілюстрація походить із польського житія святої ядвіги, укладеного 1353 року.

#домашнійзатишок #плітки

поки марія годує ісусика, йосип варить кашу. бо це важливо — адекватно розподіляти домашні клопоти.

видно, що нещодавно приходили східні мудреці з дарами: покрівля благенька, стіни облуплені, але божу маму захищає від холодних каменюк покривало, гаптоване золотом.

ілюстрація з французького часослова середини xv століття.

#домашнійзатишок #дитинствоісуса
#гарнеякбожамама

поки йосиф бавить ісусика, марія читає хорошу книжку, бо це важливо — мати трошки часу для себе.

мініатюра з часослова xv століття (у кращій якості її, на жаль, поки що не вдалося знайти).

#домашнійзатишок #дитинствоісуса
#гарнеякбожамама #куточокбібліофіла

от і грудень — і мініатюра про нього з південнонімецького псалтиря 1260-х років: змерзлий чоловік у зручнісіньких рейтузах і його домашні улюбленці.

(а ще перше грудня — це день народження страшно_середньовічного, тож вітаю нас усіх).

#домашнійзатишок #котики #песики

свята анна навчає свою дочку, майбутню божу маму, — і ще кількох сусідських дівчат, бо чого б не скористатися нагодою, — читати на мініатюрі до часослова генріха viii, створеного близько 1500 року.

#домашнійзатишок #куточокбібліофіла

домашня сценка з малюком, песиками і грою в карти з бельгійського часослова 1520-х років.

#домашнійзатишок #песики