вавилонська блудниця з пащею пекельною показують новий акробатичний номер. глядачі ще не знають, що тут усе сплановано, тому страшенно переймаються. зате як потім плескатимуть.

мініатюра з ілюстрованого апокаліпсису з xiv століття.

#апокаліпсис #пащапекельна

збурення пекла, схожого на дуже втомленого ведмедика, з німецької збірки проповідей, укладеної в першій половині xiv століття.

душі традиційно голенькі (вони чекали в пеклі й іще не отримали осяйних небесних одеж), але порядні пані вже з покритими головами. ісус, зрештою, теж не зовсім одягнутий — дорогою з гробу хіба встиг на плечі якесь покривальце накинути (бо саван же ж у гробі лишився).

#пащапекельна #голілюди

серафими грають апокаліптичну музику, мертві встають із могил, ісус приходить у славі судити всіх людей. одне слово, дуже страшний суд із трохи менш страшною пащею пекельною в центрі композиції.

#апокаліпсис #пащапекельна

пекло — це інші кабанчик.

мініатюра зі схожою на крилатого, ікластого пакмана пащею пекельною, яка так наїлася душечок, що вони їй аж вухами лізуть, із маргінесу французького рукопису середини xv століття.

#пащапекельна #маргіналії

душі — у вогні, вогонь — у пащі пекельній, паща — в ініціалі, ініціал — у тексті, а текст — у віночку з будяків. чарівна складанка з молитовника кінця xv століття.

(але душі, помітьте, моляться, то, хоч паща й пекельна, вони в чистилищі — його часто трактували як ті самі вогненні муки, просто, на відміну від вічного пекла, тимчасові).

#цвітеіпахне #пащапекельна #гарнібукви

біс ретельно втрамбовує душі грішників у пащу пекельну, яка, звісно, всередині більша, ніж назовні, але ж не настільки. усім навколо аж трохи ніякого спостерігати за цим процесом (і вони, мабуть, у глибині душі тішаться, що то не їхня робота).

мініатюра з апокаліпсису хііі століття.

#апокаліпсис #біси #пащапекельна

різдво в православної церкви в україні й у греко-католиків вже припадає на той самий день, що й у римо-католиків, а от великдень — досі на різні.

якщо дуже коротко, то справа в тому, що ми перейшли не на григоріанський календар (який, як підказує назва, вигадав папа римський григорій хііі, тому деякі православні спільноти вирішили, що цур йому й пек), а на новоюліанський (який, теоретично, навіть трошки точніший, але до 2800 року все одно повністю збігатиметься з григоріанським, то це не сьогоднішня проблема), залишившись при юліанському способі обрахування дати великодня. отже, зафіксовані на певний день року свята (різдво, благовіщення, миколая) в нас тепер збігаються з європейськими, а рухомі (великдень, п'ятидесятниця) залишаються розсинхронізованими: у якісь роки на тиждень, в інші — на півтора місяця. маленька різниця була минулого року, а майже півторамісячна трапиться цього.

одне слово, завтра великдень за григоріанським календарем, то настав час першої порції довколавеликодніх мініатюр (їх багато, вони прекрасні, шкода втрачати нагоду). і сьогодні, як і належить у велику суботу, коли ісус іще не встав із гробу, а завершує свої справи в потойбіччі, — сцена збурення пекла з дуже задовбаною з вигляду пащею пекельною і плюшевим ведмедиком у ролі біса.

#пащапекельна #біси #порожнійгріб

душі приходять на страшний суд одразу з паперами, щоб не трапилося ніяких непорозумінь, на мініатюрі з ілюстрованого апокаліпсису 1330-х років (bl add ms 17333).

книжечки в їхніх (і божих) руках — це таки важливі документи: одкровення кілька разів згадує про книгу життя, записані в яку потраплять у царство небесне, а ті, кого там немає, будуть, наприклад, вкинуті «в озеро вогню». це серйозніша ситуація, ніж не знайти себе у списках на виборчій дільниці, тому не дивно, що люди по-всякому намагалися (і намагаються) завчасу впевнитися, що вони в тій книзі є.

можна сприйняти це як метафору і дбати про запис добрими вчинками, справами милосердя й усяким таким. а можна поставитися до тексту буквальніше — і завести спеціальну книжку. багато середньовічних монастирів мали томи, які буквально звалися «liber vitae», тобто «книга життя»: там нотували імена покровителів і жертводавців. в ідеалі їх усіх мали б згадувати під час служб, але в популярних монастирях це перетворилося б на багатогодинний потік імен (скажімо, одна клюнійська «книга життя», яка трохи помандрувала між монастирями, містила десять тисяч записів), тому книжку під час меси клали на головному вівтарі, а в євхаристійній молитві просто вказували на всіх, хто там записаний.

(не знаю, як це працює зараз. щойно подумала, що можу ж напряму попитати ченців, але лишу то на потім. а якщо хтось із вас знайомий із сучасними монастирськими меморативними практиками — розкажіть, будь ласка, у коментарях).

#апокаліпсис #всітамбудемо #голілюди #пащапекельна

сатана так зашпортався в небесному покривалі, що зовсім втратив рівновагу й полетів додолу — а там на нього вже чекає роззявлена* паща пекельна.

ініціалі із рукопису 1400-х років.

* мені здається, що звук дз цьому слову пасував би більше. роз-дзяв-ле-на. гарно ж.

#пащапекельна #війнавнебесах #гарнібукви

ісус прийшов збурювати пекло з цілим оркестром, бо свято все-таки. голенькі душі радісно так радісно біжать йому назустріч, що навіть не помічають, як топчуться по бісові, який, бідака, не витримав їхнього натиску. (а паща пекельна, мабуть, тішиться, що нарешті позбудеться своїх пасажирів і зможе записатися до стоматолога лікувати карієси).

#пащапекельна #голілюди #порожнійгріб

радісний біс із біблії в картинках, переписаної в xv столітті, вихваляється своєю пащею пекельною, обладнаною всім, що потрібне, аби цікаво провести час. заходьте в гості, каже.

#біси #пащапекельна

біси в рукописі 1333 року старанно втрамбовують грішників у пащу пекельну, готуючись приймати нову пачку (а та сарана зі сходу все лізе й лізе).

#пащапекельна

латиномовний апокриф під назвою «житіє адама і єви» починається одразу після їхнього вигнання з раю і розповідає, що спочатку вони тиждень просиділи в цілковитому шоці, не дуже знаючи, що робити далі. але коли райська їжа остаточно покинула їхні організми, першим людям стало голодно, тож вони вирушили на пошуки їжі. земля, втім, була непривітна й непристосована до людського життя, і все, що адам із євою знаходили, виявлялося грубими харчами для тварин, які ну зовсім не лізли в горло після ангельської їжі з едему.

тому адам вирішив улаштувати покуту, щоби бог зглянувся на їхні муки і, може, забезпечив їх якимись не вкрай жахливими продуктами. єва трохи з підозрою поставилася до цієї ідеї — мовляв, якщо ми вигадаємо собі занадто тяжкий челендж і його не виконаємо, бог навпаки може розлютитися на нас іще більше. але адам уже розробив план і мав твердий намір його дотримуватися.

базово план полягав в умертвінні плоті. сам адам по шию зайшов у йордан і пообіцяв богові, що сорок днів так простоїть; а єву послав стояти в тигрі — але, враховуючи її слабкість, не повний термін, а всього-на-всього тридцять сім днів. під час цієї покути до адама поприпливали всілякі риби — нелякані, що й не дивно, бо ж на таких живців їх іще ніхто не ловив. але він, оскільки жив у цьому світі лише кілька тижнів і ще не знав, яка райська буває смажена риба, не сприйняв цього як знаку хапати рибину й вилазити з води. його втрата.

єва ж, пробувши в річці вісім днів, змерзла і втомилася страшенно, тому зраділа, коли на березі з’явився янгол і сказав, що бог побачив покуту своїх творінь і змилувався над ними. звісно, то був не посланець із небес, а перевдягнений сатана, який прийшов знову мучити людей, але я би подивилася, як ви відрізняєте справжніх ангелів від підробних на восьмий день стояння по шию в холодній воді. тож єва вилізла з тигра й разом із неянголом пішла розповідати адамові добру звістку — а він уже запідозрив, що щось тут не те. на оцій ілюстрації з часослова 1430-х років (f. 27r) ви бачите, як на першолюдей поступово сходить усвідомлення, що райської їжі найближчим часом можна не чекати.

утім, зрештою вона їм знов перепала, якщо в посмертному раю взагалі хтось щось їсть. бо ж ісус, як ви пам’ятаєте з численних зображень пащі пекельної (а якщо ні, то дуже раджу тег #пащапекельна), між своїми смертю й воскресінням устиг вивести населення старозавітної відхлані на новозавітні небеса. а хто на небі, той святий, і католицька традиція навіть має день спомину для святих адама і єви — 24 грудня (може, знаєте, що з цим у православній?).

#голілюди #вмитілюди #біси