качечки, білка й інша чарівна дрібнота з бревіарію марії савойської, створеного в 1430-х роках.

#маргіналії

поки писала минулого тижня про бунтівних черниць, згадала чарівне — і доволі поширене — чудо про абатису, із якою сталася незапланована вагітність. до цієї історії є аж чотири мініатюри в теймауському часослові (bl yates thompson ms 13, ff. 156v–158r) — цілий комікс.

отже, була собі абатиса, яка одного не дуже прекрасного для виявила, що вагітна. вона з цього приводу дуже переймалася і багато молилася до божої мами, а коли підійшов час народжувати, цілі ночі проводила під її вівтарем. в одну з таких ночей абатиса заснула, і тоді марія прийшла до неї, прийняла пологи й забрала немовля, щоб віддати його на виховання пустельникові, що жив неподалік.

та перш ніж усе це сталося, хтось помітив, що абатиса круглішає — і доніс про її стан єпископові. поки єпископ зібрався приїхати в монастир, дитинка вже народилася, і ніяких ознак вагітності на абатисі він під час візиту не побачив, тож наказав їй роздягтися й показати груди — чи нема в них, бува, молока. про це божа мама теж подбала: абатисині груди виявилися сухі, і єпископ поїхав із монастиря ні з чим.

проте немовлятам, навіть чудесно врятованим, таки треба їсти — і поки дитинка не змогла споживати якоїсь іншої їжі, божа мама регулярно являлася до пустельника й годувала її своїм молоком.

у деяких версіях сюжету є ще епілог про те, що малюк, вирісши, сам став єпископом. людині, народженій поза шлюбом, на це знадобився би спеціальний дозвіл — тобто чудо нам натякає, що він був таким достойним, що на його не зовсім зрозуміле походження заплющили очі. ну, або божа мама замовила словко.

#чудотворення

в опитуванні цього тижня перемогли не слоники, тому детально про них не розказуватиму — але можу показати, бо художник, який на початку xiv століття працював над «цвітом природи» якоба ван марланта (bl add ms 11390), присвятив їм цілу серію мініатюр, зокрема й про розмноження.

#бестіарії #голілюди