страшно середньовічне
3.71K subscribers
2.32K photos
1.06K links
дрібнички із середніх віків.

чатик живе тут: @talking_medieval

особисті повідомлення можна писати сюди: @verbava
Download Telegram
в опитуванні минулої п’ятниці бобри нокаутували всіх конкурентів, то сьогодні буде про бобрів. ви, може, не впізнали, але на ілюстрації — справді бобер у виконанні художника, який, звісно, сам цих тварин не бачив, але дуже ретельно прочитав текст про них, а це майже так само добре.

насамперед про те, звідки бобри беруться. ну тобто ясно, що зі статевого розмноження, але не тільки. альберт великий розповідає про одну арабську річку, розташовану на великій відстані від інших бобрячих місць — а проте бобри там усе одно завелися. отже, найімовірніше, вирішує альберт, що вони самозародилися із зоряного світла, як часом буває з рибами в аналогічній ситуації. ну а що, усі ми зіроньки, а бобри тим більше.

живуть бобри в хатинках, дерево на які видобувають зубами — мають їх тільки чотири, зате гострих і міцних, як сокири. щоб перевезти нагризене, вони лягають на спину, збирають собі на животик колоди, обхоплюють їх задніми лапами, а в зуби хапають дрібні шматки деревини, щоб добро не пропадало. інші бобри чіпляються зубами до цих імпровізованих боброплотів і тягнуть їх по річці в потрібний бік.

хатинки вони собі будують дуже майстерні, водонепроникні, пише герард валлійський, із великими терасами, із яких можуть спостерігати за прибуванням і спаданням води. поступово ці будинки обростають вербами й зовні здаються випадковими природними структурами, а от усередині вони — вишукані і зручнесенькі. сюди бобри ховаються, як помічають мисливців, і воду перед входом замулюють, б’ючи хвостами, щоб люди нічого не змогли крізь неї побачити.

ще середньовічні автори любили зазначати, які частини бобрів корисні для медицини, але то вже не сьогодні — бобри заслужили трохи добрих історій, та й ми теж.

#бестіарії
хтось нещодавно запитував про єдинорогів. то ось, скажімо, суботній єдиноріг — точніше, як сказано в описі цієї мініатюри, «тварина з одним рогом (назва нерозбірлива)» — із турецького рукопису хііі століття.

#бестіарії
кубістський (і, здається, трошки сонний, але чого ми хочемо від суботнього ранку) кит із вестмінстерського бестіарію, укладеного наприкінці хііі століття.

#бестіарії
пантера з абердинського бестіарію так гарно пахне, що звірі просто не можуть втриматися й усюди за нею ходять. і тільки в дракона алергія на її запах, тому, щойно його зачувши, він ховається в нору (і, мабуть, сильно чхає).

бестіарії сходяться на тому, що пантера — то дуже різнобарвна тварина (тож, якщо побачите десь мініатюру з плямистим, смугастим чи ще яким завгодно котопесиком несподіваних кольорів, знайте: це вона), чиє дихання має пречудовий аромат. ісидор севільський пише, що термін «пантера» походить від грецьких слів пан (тобто всі) + теро (дикий звір), і названа вона так саме тому, що дружить зі всіма звірями. ну, майже всіма; єдиний її ворог — це дракон, якому пантера, зазвичай асоційована з христом, не може пробачити його злих учинків. тому дуже зручно (і логічно), що якраз дракона пантерячий запах відлякує.

#бестіарії
міштецьке (або ацтецьке) намисто із золотих жаб, виготовлене в xv столітті. як середа, то вже середа.

#бестіарії
атака бджіл-мутантів на мініатюрі з англійського бестіарію кінця хіі століття. сам текст, щоправда, розповідає про цілком нормальних бджіл і пасіки, то, може, в ілюстратора був якийсь особливо прикрий особистий досвід.

#бестіарії
грифон обіймається зі свинкою в англійському бестіарії з початку хііі століття. тут точно ніщо не може піти не так.

#бестіарії
по морському зайцеві з переписаного в середині xiv століття «цвіту природи» якоба ван марланта видно, що того ранку, коли треба було позувати для мініатюри, він прокинувся сильно не в гуморі. але хто з нас ніколи не приходив на шкільне фотографування невиспаним і набурмосеним?

#бестіарії
білочка, зайчик і киця насолоджуються цілком уже літнім сонцем в абердинському бестіарії з хіі століття.

#бестіарії #котики
євангелістові матеєві з недавнього допису заважає читати маленький кітик, а пророкові амосові на мініатюрі з рукопису 1250-х років (bl harley ms 3244, f. 61r) — цілий здоровенний кит. мабуть, вигулюватися хоче.

#бестіарії
в опитуванні цього тижня перемогли не слоники, тому детально про них не розказуватиму — але можу показати, бо художник, який на початку xiv століття працював над «цвітом природи» якоба ван марланта (bl add ms 11390), присвятив їм цілу серію мініатюр, зокрема й про розмноження.

#бестіарії #голілюди