хрещення в йордані з радісними рибками, рукою бога-отця, що наче впускає на голову ісусові святого духа, і несподіваним хвостатим чоловічком у воді. поняття не маю, хто то — може, символічний образ ув'язненої у гріху людини (але анатомії це все одно не пояснює).

мініатюра з вірменського євангелія 1311 року.

апдейт: чудова читачка підказала, що чоловічок — це дух йордану. у східній іконографії поруч із ним у сценах хрещення ще часом буває друга постать — дух моря (нагадування про те, що червоне море і йордан розступилися на шляху юдеїв, коли це було потрібно).

#глибоківоди #голілюди #новозавітне

цікаві рими між сценою вмивання рук і маргінальними мальовидлами в часослові катерини клевської з 1440-х років.

на маргінесі чоловічок ллє воду в пащеку драконові, як на основній мініатюрі — слуга на руки пилатові. у лисого чоловічка, щоправда, бюджет обмеженіший, тому доводиться обходитися глиняним глечиком, а не латунною акваманіллю. зате драконові не потрібен рушник, то можна, на відміну від пилатового слуги, нічого собі через плече не вішати.

солдати, які привели ісуса, начебто вбрані в обладунки й озброєні, як і має бути, але одразу видно, що то не військо, а якась наволоч: в одного навіть ногавиці повідв’язувались і сповзли до підлоги. через кілька сторінок вони будуть сперечатися за ісусів одяг, чублячись, як оті розкуйовджені півні внизу сторінки.

(як завжди, у нас довколавеликодні історії будуть двічі, за обома обрядами — цікавих мініатюр стільки, що сором не скористатися календарною розбіжністю, поки вона є).

#новозавітне #моднілюди #маргіналії

вітраж із воскресінням, виготовлений у регенсбургу десь у середині xiv століття.

ісус на ньому трохи скидається на рок-зірку — і, в принципі, це не така вже й химерна асоціація, коли подумати про натовпи людей, що збиралися його послухати, про підважування авторитетів і про загальну скандальність його поведінки. тільки етектрогітари бракує.

#порожнійгріб #новозавітне

сатана носить ісуса на ручках на французькому вітражі з 1170-х років. із усіх сил, бідака, старається заради успішної спокуси — а ісус усе одно не вражений.

#новозавітне #біси

на великодній мініатюрі з псалтиря, виготовленого в першій половині хііі століття, гріб святково оздоблений під колір ісусового вбрання, під ноги стелиться гаптований килимок, а стигмати на долонях і стопах ісуса схожі на цьомочки. усе таке барвисте і радісне.

#порожнійгріб #новозавітне

напередодні трійці — зішестя святого духа з українським прапором у рукописі початку хі століття.

#новозавітне

трішки майже реалізму: сцена введення богородиці у храм із розкішного часослова герцога беррійського, зразком храму для якої слугував західний фасад бурзького собору — той самий, про який ішлося вчора. якщо добре придивитися, можна помітити на тимпані над входом і христа у славі, і мертвих, що вилазять із могил, і навіть пащеподібний котел, куди запихають грішників. видно, що мініатюрист добре роздивився собор.

#новозавітне

янголи несуть душу жебрака лазаря в рай, поки дуже мальовничі біси мучать у пеклі багатія, який відмовився допомогти лазареві за життя. принаймні якась сатисфакція, хоча й не те щоб дуже оптимістичний коментар щодо соціальної справедливості тут, на землі.

мініатюра з часослова 1510-х років.

#новозавітне #пекельце #біси #всітамбудемо

ісус молиться на оливній горі на цікавезній, хоч і незавершеній мініатюрі з «іспанської історії» альфонса х кастильського, переписаної в xv столітті.

#новозавітне

на фресці з французької крипти кінця xiv століття йосиф варить кашу, марія все не втрачає надії колись виспатися, а ісусик, який уже так непогано встиг підрости за два тижні від різдва, захоплено роздивляється, що йому там волхви поприносили.

(а я знаю, що минулого тижня в опитуванні перемогли морські подорожі, але ніях не встигла про них написати, то запам'ятайте за мною цей борг).

#новозавітне

хтось може сказати, що на цій мініатюрі з лімозького месалу з хіі століття зображене зішестя святого духа, а я кажу, що то ісус їде в маршрутці й у нього кров із вух.

#новозавітне

весілля в кані галилейській із вишукано вбраними гістьми (тільки ісус, помітьте, босий), яким кожному видали подушку з китичками, щоб не було затвердо сидіти на лавці. китички, звісно, на м'якість не впливають, але мені подобається ця ніжна деталька.

мініатюра з німецької біблії 1420-х років.

#новозавітне #ситілюди #моднілюди #гарнеякбожамама