трійця грається в хованки з читачами релігійного збірника з 1300-х років (f. 100r), але все-таки виставляє зі сховку свої ручки й ніжки, щоб у людей був шанс її знайти.

#перстгосподній #зненацькабог

ісус у небесах із діамантами й мандариновим німбом із німецького молитовника х століття.

спонсора цього повідомлення знають усі.

#перстгосподній #життяісуса #зненацькабог

бог-отець із обличчям із хрещатої квітки в мініатюрі з англійського псалтиря початку хііі століття (f. 119r).

звісно, боже лице, як і його шляхи, незвідане, і художники час від часу вигадували вкрай оригінальні способи про це нагадати. однак навіть у дуже метафоричних інтерпретаціях зазвичай трапляється щось, пов’язане з трійцею. то дослідники, які намагаються зрозуміти, звідки взявся оцей образ, проводять паралелі з (отруйним, до речі) воронячим оком, яке англійською зветься true lover’s knot. у куртуазній поезії це було зілля закоханих, у християнізованих її проявах — символ трійці разом із божою мамою, так би мовити, чотирійці.

#зненацькабог

бог косплеїть папу римського на мініатюрі з французького молитовника 1460-х років.

#зненацькабог

бог зав'язується у вузлик під ліричну музику на мініатюрі з ротшильдських піснеспівів (f. 88r) — збірки молитов, укладеної близько 1300 року. мабуть, закуклюється перед вихідними, що загалом не така вже й погана ідея.

#зненацькабог #звукимузики

напрочуд безбородий ісус у місячному човнику з французького рукопису 1490-х років.

#зненацькабог

ісус вилазить із книжки (вочевидь, біблії), дорогою дорослішаючи і вдягаючись.

художник, який оздоблював цей рукопис 1340-х років, не дуже розрахував, де у книжки має бути застібка, але нічого, все одно то все умовності.

#зненацькабог

маленький ісусик (зі святим духом, звісно, але також із папугою і зайчиками) бажає нам хорошого року — ein god jar — бо всі ми його заслужили.

з новим роком.

гравюра середини xiv століття.

#зненацькабог

янголи видають праведним душам нові уніформи (і перуки?), йоан богослов занотовує побачене, а над усім цим бог ніжками чеберяє, як той зайчик.

мініатюра з ілюстрованого апокаліпсису 1330-х років (add ms 17333) з британської бібліотеки, сайт якої досі лежить, але я ще два роки тому назберігала картинок звідтіля на чорний день. (чорний день без можливості побравзити рукописи в британській бібліотеці мені тоді уявлявся зовсім по-іншому, але бачите, як бува).

#апокаліпсис #зненацькабог

бог тягає рисей за язики серед плетив і вузликів на маргінесах келлської книги, створеної в іх столітті.

#маргіналії #зненацькабог #требабільшезолота

зовсім молодий, іще навіть не бородатий бог і купа розмаїтих орнаментів довкола в лорському євангелії з іх століття.

#зненацькабог

бог бавиться сам із собою (йому добре, його троє, завжди є компанія) в сонячному колі на мініатюрі з ротшильдських піснеспівів (f. 104r)

#зненацькабог

бог із рукопису початку xiv століття (f. 36r) позбирав усіх своїх подруженьок і влаштував пентхаусну вечірку, бо, власне, чом би й ні.

(якось читала лекцію про адвент, жартувала там про численних наречених христових, то на мене трохи з підозрою дивилися. але що ж я вдію, коли воно справді якось отак).

#грайливілюди #зненацькабог