на амазоні й oapen забезплатно роздають збірку середньовічних французьких фарсів у англійських перекладах.

у репертуарі — секс і гроші, залицяння і зради, підступні родичі, лукаві дружини, лякливі лицарі та хтиві ченці. і, звісно, вдосталь скатологічного гумору. одне слово, раджу.

#вартечитання #книжказабезплатно

на сайті варшавського університету роздають український переклад збірки інтерв’ю «письмо. книжка. лектура» — про, власне, книжки й читання в європейській культурі та про антропологічний / рецептивний (від текстів до читачів) поворот у дослідженнях.

це розмови з французькими науковцями, яких здебільшого цікавлять теми популярної культури, читання друкованих текстів, видавничих процесів і всякого такого; особливо кумедно сьогодні читати роздуми про електронне майбутнє книжок (інтерв’ю відбувалися до 2008 року). але стосунок до середньовічного збірка теж має, бо перша розмова в ній — із жаком ле гоффом, який розповідає про школу анналів, довге середньовіччя, передумови, які дали історичним працям змогу стати популярним продуктом, середньовічну взаємодію між писемністю й оральністю (і трошки — про свою польську дружину).

із прикрого: поки що книжку скачали аж 12 разів. треба виправляти цю ситуацію.

(пряме посилання на випадок, якщо щось не працює).

#книжказабезплатно

«джерела до історії медицини в пізньосередньовічній англії» — це невеличка, на 120 сторінок, збірка фрагментів із медичних, етичних, юридичних і навіть поетичних рукописів (сюди, скажімо, потрапив уривок із чосера про ідеального лікаря). те, що в оригіналі було латиною, перекладене сучасною мовою; те, що було середньоанглійською, трошки причесане і прокоментоване, щоб його було можна більш-менш зрозуміти. книжка вийшла 1996 року, роздає її (і ще багато всякого) видавництво мічиганського університету.

теми — дуже різні: від пояснення теорії гуморів і порад щодо того, як уникнути епідемій (не займатися сексом, старанно прибирати в хаті й зачиняти вікна і двері, коли дме південний вітер) до іронічних віршів про лікарську етику й петицій до парламенту про захист професії (тобто заборону практикувати її для всіх, хто не має університетських ліцензій). тобто навіть якщо вам не потрібна суто середньовічна медицина, щось цікаве тут усе одно можна знайти. то всіляко раджу.

#книжказабезплатно

єзекиїл у рукописі хіі століття їсть книжку, яка в його вустах солодка, як мед, і навряд чи здогадується, що це колись буде педагогічним прийомом.

у примітці до книжки про іберійські рукописи (яку, до речі, можна безплатно забрати на амазоні — і це чудова книжка, дуже раджу) кетрін бравн пише, що в середні віки в юдеїв існувала мальовнича церемонія початку навчання: вчителі писали на табличці літери й мастили їх медом, а учень (хлопчик, звісно), злизував мед, щоб дізнатися, якими солодкими можуть бути слова писання. (в апокаліпсисі є щось про те, як солодке в роті перетворюється на гірке в животі, але то вже новий завіт і зовсім інша навчальна програма).

#старозавітне #книжказабезплатно