віра, надія і любов — це не тільки три мучениці, яких, імовірно, не існувало (принаймні історичних свідчень про них бракує), а й найбільші християнські чесноти. дослідники припускають, що уявляти віру, надію і любов як дочок жінки на ім’я софія почали якраз завдяки алегоричному образу мудрості (вона ж σοφία) — матері чеснот.
три близнючки з часослова xiv століття, що тримають у руках колби й мечі, здаються скоріше алегоріями, а не символічними портретами святих — занадто вже вони однакові. але молитва до них починається «непорочні віро, надіє і любове», а далі щось про дів і мучениць, тому цілком може йтися про конкретних жінок.
і якщо на картинці святі діви, то колби з аналізами, мабуть, означають, що за життя вони займалися медициною, а мечі — що їм зітнули голови.
якщо ж алегорії, то колби, найімовірніше, вказують на те, що чесноти — це цілительки душ людських, а мечі у них в руках на той випадок, якщо терміново доведеться прирізати якусь ваду.
#алегоріявспідниці #секретимедицини

блогерки ловлять нові вподобайки.

чи якось так могли б ідентифікувати цю сценку читачі, якби в xv столітті існували вподобайки — чи блоги, чи інтернет. і, знаєте, інтерпретація була б не вкрай далека від оригінального задуму, бо на мініатюрі зображені алегорії хороших манер і доброго гумору, які майстерно ловлять людську прихильність.

червоні фігурки на картинці, до речі, уже мають сучасний сенс і позначають серце — символ з'являється трошки раніше, та якраз у xv столітті набуває популярності.

#алегоріявспідниці

церква народжується з боку розіп'ятого христа, як єва — з боку адама, на ілюстрації до паризької ілюстрованої біблії з хііі століття (f. 3v). пологи приймає, схоже, бог-отець: німб із хрестовиною зазвичай зображають в ісуса, але в багатьох манускриптах бог під час творення світу теж такий носить. святі ченці спостерігають за народженням церкви, як звірі спостерігали за появою єви.

та христові пологи — це не тільки візуальний образ, у літературі він теж регулярно трапляється. наприклад, у тому самому хііі столітті маргарита уенська, черниця і містичка, писала:
«солодкий господи, хіба ти не моя мати — більше, ніж моя мати? коли прийшла година твоїх пологів, тебе поклали на твердому ліжку хреста, і всі твої нерви, усі твої вени порвалися. та це, воістину, не дивно, що твої вени розірвалися, адже за один день ти народив увесь світ».

#алегоріявспідниці
#життяісуса

на ілюстрації до німецького «дзерцала дів» — трактату про жіноче чернече життя — алегорії змішуються з історичними (ну, принаймні біблійними) постатями, щоби настановити читачок у справі боротьби зі злом.

у центрі мініатюри алегорія смирення (humilitas) із лагідним поглядом встромляє меч у груди гордості (superbia). з одного боку від неї юдита стоїть над трупом олоферна, якому відрізала голову, щоб урятувати народ ізраїльський; із другого яель, героїня трошки менш відомого старозавітного сюжету, топче ворожого воєначальника сісеру, якого вбила кілком у скроню.

здається, якби в цих дів були джавеліни, вони й ними без вагань скористалися б.

#алегоріявспідниці #старозавітне

із першовересням нас усіх, особливо тих, кому воно вже не актуальне.

(насправді на цій мініатюрі з августинового трактату «про місто боже» милосердна любов повчає уособлене в демонах безсенсовне накопичення знань, яке не чинить нічого доброго, тільки наповнює людей порожньою пихатістю; що ж, теж якимось боком тематично).

#куточокбібліофіла #біси
#алегоріявспідниці

«танок сліпих» — це поема п'єра мішо про три сліпі сили, які керують людством і крутять його в дикому, нищівному танці: любов, удачу і смерть.

уперше текст побачив світ 1465 року, а манускрипт, із якого взята оця мініатюра, був переписаний десь наприкінці 1470-х. як ви, мабуть, здогадалися, на ній зображена сліпа любов, якій байдуже на расу, статус і статки.

двоє чоловіків, які ніжно тримаються за руки в нижньому правому куточку, — це, щоправда, не про любов, а про автора і його провідника алегоричним світом. на наступних мініатюрах вони теж нерозлучні.

#отівсялюбов #алегоріявспідниці

винахідливість — одна з дванадцяти придворних дам риторики (принаймні на думку бургундських інтелектуалів xv століття) — лупає сю скалу і нам бажає натхнення на те саме.

#алегоріявспідниці #робочібудні

що з нами буде, ой, що з нами буде?
наша драбина — драбина в нікуди.

(мініатюра походить із «таємниці таємниць», написаного напикінці xv століття трактату про достойне правління, і на ній зображена алегорія наполегливості, але я не знаю, чому художник вирішив, що чеснота наполегливості виглядає саме отак — мені від цієї картинки на думку спадають інші слова).

#алегоріявспідниці

христос обіймається з церквою в ініціалі з коментаря до пісні над піснями (манускрипт із кінця хіі століття).

#алегоріявспідниці

алегорія віри з домініканського молитовника 1320-х років. фігурка має заввишки якісь чотири сантиметри, тобто особливого простору для вигадливості в мініатюриста не було, але видно, як він спробував схопити нею основні пункти із символу віри, та ще й у правильній послідовності — мене не здивувало б, якби виявилося, що це зображення використовували як шпаргалку під час молитви.

#алегоріявспідниці

іще одна пані у вишуканій сукенці — синагога з вівтаря роботи конрада віца (1435 рік), який гарно вмів малювати тканини, але, здається, ніколи не бачив єврейського письма.

християни зображали алегорію синагоги із заплющеними або зав'язаними очима, бо вона не розпізнала христа, і часом зі зламаним списом у руці, що символізував її поразку. (у такі моменти дуже хочеться позакочувати очі на алегористів).

#алегоріявспідниці