божій мамі заважають читати у французькому молитовнику 1492 року, а в неї ж стільки книжок, які треба встигнути закінчити для книжкових клубів.
#гарнеякбожамама #куточокбібліофіла
#гарнеякбожамама #куточокбібліофіла
надгробок елеонори аквітанської — онучки першого трубадура, королеви, меценатки, хрестоносиці, затятої читачки, куртуазної інфлюенсерки — в абатстві фонтевро. поруч із надгробком генріха іі виглядає майже як сцена з американського фільму: чоловік уже спить, дружина ще читає, бракує тільки тумбочки між ліжками.
#куточокбібліофіла
#куточокбібліофіла
річард із бері, пишучи книжку про любов до книжок (вона так і звалася, «філобібліон»), зупиняється на питанні про те, як дізнаватися про нові рукописи і де їх брати. бо ж який ви бібліофіл, якщо постійно не шукаєте нового.
у нього є кілька рецептів, зокрема — дружити з чернечими орденами, бо ченці не тільки самі переписують тексти, а ще й завжди в курсі, що там понаписували інші (надто якщо воно не зовсім ортодоксійне).
але нині, в принципі, можна обійтися й без знайомих ченців, бо в нас є @chytomo — медіа про літературу, яке за 14 років свого існування встигло вибудувати спільноту, зібрати авторів і зав’язати контакти, які точно допоможуть читачам орієнтуватись у книжковому світі. тут можна знайти анонси, огляди, інсайди, дослідження ринку і критичні статті — і все це без потреби пертися через пів континенту в монастир, де, кажуть, роздобули нового арістотеля.
підписуйтеся, річард вам заздритиме.
(на маргінесі рукопису 1410-х років читають усі. і слушно).
#іншілюди #куточокбібліофіла
у нього є кілька рецептів, зокрема — дружити з чернечими орденами, бо ченці не тільки самі переписують тексти, а ще й завжди в курсі, що там понаписували інші (надто якщо воно не зовсім ортодоксійне).
але нині, в принципі, можна обійтися й без знайомих ченців, бо в нас є @chytomo — медіа про літературу, яке за 14 років свого існування встигло вибудувати спільноту, зібрати авторів і зав’язати контакти, які точно допоможуть читачам орієнтуватись у книжковому світі. тут можна знайти анонси, огляди, інсайди, дослідження ринку і критичні статті — і все це без потреби пертися через пів континенту в монастир, де, кажуть, роздобули нового арістотеля.
підписуйтеся, річард вам заздритиме.
(на маргінесі рукопису 1410-х років читають усі. і слушно).
#іншілюди #куточокбібліофіла
скрапбукінг по-середньовічному: рукописний молитовник із xvi століття з розфарбованими аплікаціями з гравюр. цікаво, це віяння моди чи людина, яка його оформлювала, просто тверезо оцінювала свої сили?
#куточокбібліофіла #цвітеіпахне
#куточокбібліофіла #цвітеіпахне
свята анна навчає свою дочку, майбутню божу маму, — і ще кількох сусідських дівчат, бо чого б не скористатися нагодою, — читати на мініатюрі до часослова генріха viii, створеного близько 1500 року.
#домашнійзатишок #куточокбібліофіла
#домашнійзатишок #куточокбібліофіла
святий єронім приніс додому нову книжку, а домашній улюбленець лев його й питає: «ну скіки можна?»
хоча насправді ще багато можна, он на поличці місце лишилось і стіл ще не зовсім заставлений. попри весь скепсис на лев'ячій пиці, ми з єронімом віримо, що книжок (і про книжки) завжди можна трошки більше.
іще одні люди, які в це вірять, так свій канал і назвали: @inbookwetrust. вони читають книжки, розповідають про книжки, відстежують довколакнижкові новини — і з цього всього будують затишне бібліофільське гніздечко. підписуйтеся, там добре.
а завтра ввечері, якщо ви в києві, із одним із їхніх адмінів навіть можна буде познайомитися на живо під час розмови про книжковий блогінг. подія, звісно, відбуватиметься у книгарні, то у вас є всі шанси повернутися з неї, як ото єронім, але воно ж завжди того варте.
#іншілюди #куточокбібліофіла
хоча насправді ще багато можна, он на поличці місце лишилось і стіл ще не зовсім заставлений. попри весь скепсис на лев'ячій пиці, ми з єронімом віримо, що книжок (і про книжки) завжди можна трошки більше.
іще одні люди, які в це вірять, так свій канал і назвали: @inbookwetrust. вони читають книжки, розповідають про книжки, відстежують довколакнижкові новини — і з цього всього будують затишне бібліофільське гніздечко. підписуйтеся, там добре.
а завтра ввечері, якщо ви в києві, із одним із їхніх адмінів навіть можна буде познайомитися на живо під час розмови про книжковий блогінг. подія, звісно, відбуватиметься у книгарні, то у вас є всі шанси повернутися з неї, як ото єронім, але воно ж завжди того варте.
#іншілюди #куточокбібліофіла
середньовічна читальня з песиками й гарним краєвидом за вікном.
мініатюра з «юдейських старожитностей» йосифа флавія, переписаних наприкінці xv століття.
#песики #куточокбібліофіла
мініатюра з «юдейських старожитностей» йосифа флавія, переписаних наприкінці xv століття.
#песики #куточокбібліофіла
у нас нині триває національний тиждень читання, то йоан хреститель і святий петро повертаються з книгарні зі свіженькими надбаннями. йоанові доводиться бути уважним за двох, бо петро так захопився книжкою, що читає навіть на ходу. але не страшно, головне, щоб ключів від хати не згубив.
а ви долучаєтеся?
мініатюра з фламандського часослова 1420-х років (f. 158v).
#куточокбібліофіла #тижденьчитання2023
а ви долучаєтеся?
мініатюра з фламандського часослова 1420-х років (f. 158v).
#куточокбібліофіла #тижденьчитання2023
учорашній допис — непогана нагода поговорити про те, нащо середньовічним книжкам застібки. ну бо ж слова зі сторінок не повтікають. й ісус, попри всі фантазії мініатюристів, вам у бібліотеку зненацька не вилізе навіть із біблії. і застібки не мають замків, тобто їх чіпляли точно не для того, щоб уберегти книжку від недостойних очей.
усе через матеріал, із якого робили рукописи, — пергамент. за кімнатної температури й нормальної вологості він не лежить собі рівненько, а починає загортатися і йти хвильками. тому, щоб сторінки лишалися рівні, їх треба затискати між твердими обкладинками (їх робили чи з дошок, чи з грубої / багатошарової шкіри) і надійно фіксувати — для цього якраз і слугували застібки.
більше почитати про них (і подивитися на те, що буває, якщо не стиснути пергамент доволі міцно) можна у блозі еріка кваккеля, а тут долучаю кілька фотографій рукопису зі стокгольмської бібліотеки з дуже милою застібкою, яка заразом функціонувала як мементо морі.
#куточокбібліофіла
усе через матеріал, із якого робили рукописи, — пергамент. за кімнатної температури й нормальної вологості він не лежить собі рівненько, а починає загортатися і йти хвильками. тому, щоб сторінки лишалися рівні, їх треба затискати між твердими обкладинками (їх робили чи з дошок, чи з грубої / багатошарової шкіри) і надійно фіксувати — для цього якраз і слугували застібки.
більше почитати про них (і подивитися на те, що буває, якщо не стиснути пергамент доволі міцно) можна у блозі еріка кваккеля, а тут долучаю кілька фотографій рукопису зі стокгольмської бібліотеки з дуже милою застібкою, яка заразом функціонувала як мементо морі.
#куточокбібліофіла
сьогодні в нас не тільки святого валентина, а й день книгодарування, то ловіть історію заразом про любов і книжки. (поставлена на ілюстрацію мініатюра з «роману про грушу» цієї історії не стосується, але на ній поет дарує книжку коханій, то най буде).
отож, у xiv столітті в каталонському монастирі сен-жуан-лас-фонс був настоятель, який мав жінку на ім’я ермезенда, і всі про це знали, бо вона прямо в тому монастирі й мешкала. єпископ не раз наказував настоятелеві її прогнати, але безрезультатно.
під час одної з візитацій (це коли єпископи об’їжджають усі парафії та монастирі своєї дієцезії, щоб зрозуміти, що там коїться; звіти з візитацій — це невичерпне джерело історій про духовенство, яке поводиться сильно не так, як треба) ченці ще раз підтвердили, що так, ермезенда, сама вже давно не юна, досі живе зі стареньким настоятелем, і знаєте, чим ці двоє на очах у всіх займаються?
читають.
«за словами ченців, поважного віку пара більшість часу проводить на кухні, де ермезенда читає книжки, а настоятель молиться з часослова».
(по-моєму, для ідеальних стосунків тут тільки котика бракує, але вважаймо, що він був, просто його не записали. хай там як, зі святами нас).
#куточокбібліофіла
отож, у xiv столітті в каталонському монастирі сен-жуан-лас-фонс був настоятель, який мав жінку на ім’я ермезенда, і всі про це знали, бо вона прямо в тому монастирі й мешкала. єпископ не раз наказував настоятелеві її прогнати, але безрезультатно.
під час одної з візитацій (це коли єпископи об’їжджають усі парафії та монастирі своєї дієцезії, щоб зрозуміти, що там коїться; звіти з візитацій — це невичерпне джерело історій про духовенство, яке поводиться сильно не так, як треба) ченці ще раз підтвердили, що так, ермезенда, сама вже давно не юна, досі живе зі стареньким настоятелем, і знаєте, чим ці двоє на очах у всіх займаються?
читають.
«за словами ченців, поважного віку пара більшість часу проводить на кухні, де ермезенда читає книжки, а настоятель молиться з часослова».
(по-моєму, для ідеальних стосунків тут тільки котика бракує, але вважаймо, що він був, просто його не записали. хай там як, зі святами нас).
#куточокбібліофіла
іще трохи запасів, колись збережених із британської бібліотеки, — химери-читачки з часослова 1440-х років (add ms 29433).
#куточокбібліофіла #маргіналії
#куточокбібліофіла #маргіналії
«альфред наказав зробити мене», — написано давньоанглійською на виготовленій у іх столітті з гірського кришталю, золота й емалі штуці, яку так і називають: штука коштовність альфреда.
мова йде про альфреда великого, англосаксонського короля. а штука, імовірно, слугувала указкою для читання: у таких указок був кінчик зі слонової кістки, яким можна було водити по рядках, щоб не чіпати рукописи масними пальцями (а це була проблема — середньовічні скриптори регулярно лишали у книжках примітки з проханням не розмазюкувати рядків). кого зображає емаль, вміщена під кристалом, — загадка; можливо, якогось місцевого святого чи, наприклад, алегорію зору.
#требабільшезолота #куточокбібліофіла
мова йде про альфреда великого, англосаксонського короля. а штука, імовірно, слугувала указкою для читання: у таких указок був кінчик зі слонової кістки, яким можна було водити по рядках, щоб не чіпати рукописи масними пальцями (а це була проблема — середньовічні скриптори регулярно лишали у книжках примітки з проханням не розмазюкувати рядків). кого зображає емаль, вміщена під кристалом, — загадка; можливо, якогось місцевого святого чи, наприклад, алегорію зору.
#требабільшезолота #куточокбібліофіла
до вчорашньої історії про можливу указку — приклад того, як скриптори справді переймалися за збереження своїх ретельно виписаних літер.
о шостій ранку в п'ятницю, 11 квітня 945 року, скриптор на ім'я флоренцій записав останні рядки коментаря до книги йова, у яких не тільки зафіксував час і дату, а й розповів, чого йому коштувала ця робота.
той, хто не вміє писати, вважає, що це дурничка, але якщо хочеш, то я поясню тобі, який важкий тягар писання. воно затуманює очі, згинає спину, ламає ребра й живіт, викликає біль у нирках і судоми в усьому тілі. тому, читачу, перегортай сторінки повільно і тримай свої пальці подалі від літер, бо як град забирає плоди землі, так і недбалий читач нищить письмо й губить книжку.
не всі, щоправда, були з цією книжкою обережні, останній її аркуш зовсім постраждав, але хочеться думати, що прохання флоренція таки не впало в мертві вуха й виховало бодай кількох дбайливих читачів.
(ілюстрація на правій сторінці — то омега, остання літера грецької абетки й символ завершення. це я так, про всяк випадок).
#куточокбібліофіла
о шостій ранку в п'ятницю, 11 квітня 945 року, скриптор на ім'я флоренцій записав останні рядки коментаря до книги йова, у яких не тільки зафіксував час і дату, а й розповів, чого йому коштувала ця робота.
той, хто не вміє писати, вважає, що це дурничка, але якщо хочеш, то я поясню тобі, який важкий тягар писання. воно затуманює очі, згинає спину, ламає ребра й живіт, викликає біль у нирках і судоми в усьому тілі. тому, читачу, перегортай сторінки повільно і тримай свої пальці подалі від літер, бо як град забирає плоди землі, так і недбалий читач нищить письмо й губить книжку.
не всі, щоправда, були з цією книжкою обережні, останній її аркуш зовсім постраждав, але хочеться думати, що прохання флоренція таки не впало в мертві вуха й виховало бодай кількох дбайливих читачів.
(ілюстрація на правій сторінці — то омега, остання літера грецької абетки й символ завершення. це я так, про всяк випадок).
#куточокбібліофіла
котик прийшов сказати євангелістові маркові, що там їжа скінчилася і карафка з чорнилом весело робить «геп» і «хрусь», шкода, що тільки один раз.
марко у відповідь просто зітхає на фресці з французької крипти кінця xiv століття.
(на другому фото гірше видно вираз маркового обличчя, зате можна роздивитися двоповерховий обертовий столик — незамінний пристрій для середньовічних дослідників, щоб зручно читати кілька книжок водночас і ще й нотатки робити).
#котики #куточокбібліофіла
марко у відповідь просто зітхає на фресці з французької крипти кінця xiv століття.
(на другому фото гірше видно вираз маркового обличчя, зате можна роздивитися двоповерховий обертовий столик — незамінний пристрій для середньовічних дослідників, щоб зручно читати кілька книжок водночас і ще й нотатки робити).
#котики #куточокбібліофіла
до давньої традиції фарбованих зрізів: біблія 1428 року століття з геометричним орнаментом на зрізі й оздобною оправою. виготовлена на замовлення петра гріллінгера, високопоставленого священника із зальцбурзької дієцезії (він стоїть навколішки в правому нижньому куточку останнього зображення), тому така розкішна.
#куточокбібліофіла
#куточокбібліофіла
а от свята з «божественної комедії», переписаної в xv столітті, давно зорієнтувалася, що на міти можна ходити з книжкою, все одно ніхто не помітить.
#куточокбібліофіла
#куточокбібліофіла