вам може здатися, що на мініатюрі з бестіарію хііі століття ви бачите чоловіка і жінку, але насправді це каменюки.
піроболи, або вогняні камені, — це, кажуть бестіарії, такий мінерал, що буває чоловічої статі, а буває жіночої. і поки хлопчики-піроболи лежать на віддалі від дівчаток-піроболів, нічого надзвичайного не відбувається, але варто їм опинитися поруч — і все довкола спалахує к бісовій мамі. нічого дурні каменюки не можуть із собою вдіяти (на цьому місці середньовічні тексти зазвичай пропонують якусь мораль, але нащо нам псувати таку гарну історію мораллю).
#бестіарії #отівсялюбов
піроболи, або вогняні камені, — це, кажуть бестіарії, такий мінерал, що буває чоловічої статі, а буває жіночої. і поки хлопчики-піроболи лежать на віддалі від дівчаток-піроболів, нічого надзвичайного не відбувається, але варто їм опинитися поруч — і все довкола спалахує к бісовій мамі. нічого дурні каменюки не можуть із собою вдіяти (на цьому місці середньовічні тексти зазвичай пропонують якусь мораль, але нащо нам псувати таку гарну історію мораллю).
#бестіарії #отівсялюбов
свята гільдегарда бінгенська радить:
якщо хтось, чоловік або жінка, вип'є чи з'їсть приворотне зілля, то нехай спершу поп'є соку подорожника, чистого або розведеного водою, а згодом зап'є це якимось міцним напоєм. тоді його нутрощі очистяться і йому полегшає.
на маргінесі з «роману про олександра» якийсь пан старанно спокушає панну, але вона превентивно наїлася подорожників і не ведеться.
#отівсялюбов #секретимедицини
#порадняіменігільдегарди
якщо хтось, чоловік або жінка, вип'є чи з'їсть приворотне зілля, то нехай спершу поп'є соку подорожника, чистого або розведеного водою, а згодом зап'є це якимось міцним напоєм. тоді його нутрощі очистяться і йому полегшає.
на маргінесі з «роману про олександра» якийсь пан старанно спокушає панну, але вона превентивно наїлася подорожників і не ведеться.
#отівсялюбов #секретимедицини
#порадняіменігільдегарди
філліс, вирізьблена в xv столітті на бильці лавки в талліннській ратуші, ненадовго відволікається від батоження арістотеля, щоб запитати вас, чи цікавитеся ви краєзнавством і, якщо так, чи вже підписані на @galizien_ua.
«галактика галичина» — це канал із розмаїтим галицьким краєзнавством, і про ратуші там є ціла серія матеріалів. щоправда, без філліс (на жаль, у наших краях вона була менш популярною героїнею, ніж у північній і західній європі, де легендою про жінку, яка осідлала арістотеля, з хііі століття застерігали від надмірних пристрастей, що так легко підкорюють навіть найпотужніший інтелект), зате з купою старих фотографій і цікавих історій.
серйозно, підписуйтеся. філліс дивиться.
#іншілюди #отівсялюбов
«галактика галичина» — це канал із розмаїтим галицьким краєзнавством, і про ратуші там є ціла серія матеріалів. щоправда, без філліс (на жаль, у наших краях вона була менш популярною героїнею, ніж у північній і західній європі, де легендою про жінку, яка осідлала арістотеля, з хііі століття застерігали від надмірних пристрастей, що так легко підкорюють навіть найпотужніший інтелект), зате з купою старих фотографій і цікавих історій.
серйозно, підписуйтеся. філліс дивиться.
#іншілюди #отівсялюбов
«танок сліпих» — це поема п'єра мішо про три сліпі сили, які керують людством і крутять його в дикому, нищівному танці: любов, удачу і смерть.
уперше текст побачив світ 1465 року, а манускрипт, із якого взята оця мініатюра, був переписаний десь наприкінці 1470-х. як ви, мабуть, здогадалися, на ній зображена сліпа любов, якій байдуже на расу, статус і статки.
двоє чоловіків, які ніжно тримаються за руки в нижньому правому куточку, — це, щоправда, не про любов, а про автора і його провідника алегоричним світом. на наступних мініатюрах вони теж нерозлучні.
#отівсялюбов #алегоріявспідниці
уперше текст побачив світ 1465 року, а манускрипт, із якого взята оця мініатюра, був переписаний десь наприкінці 1470-х. як ви, мабуть, здогадалися, на ній зображена сліпа любов, якій байдуже на расу, статус і статки.
двоє чоловіків, які ніжно тримаються за руки в нижньому правому куточку, — це, щоправда, не про любов, а про автора і його провідника алегоричним світом. на наступних мініатюрах вони теж нерозлучні.
#отівсялюбов #алегоріявспідниці
1370 року жінка на ім’я тедія ламбірд звернулася до єпископського суду, просячи визнати її шлюб недійсним, бо чоловік у неї — імпотент.
справу слухали в церковному суді, бо ще на межі хіі–хііі століть шлюби остаточно стали церковним таїнством. а про імпотенцію йшлося, бо вона — як неспроможність тілесно консумувати укладений духовний союз — була одним із небагатьох підґрунть, на яких шлюб узагалі можна було анулювати.
утім, для такого серйозного вироку суд потребував доказів — і знайшлися свідки, готові їх надати. один із них розповів, що весняного дня о дев’ятій ранку бачив, як тедія і її чоловік джон сондірсон безуспішно намагалися зайнятися сексом у стодолі, що належала джоновому батькові. хоча вони й завзято бралися до справи, «прутень у чоловіка був опущений і ніяк не підіймався». поруч був брат джона, і він спробував допомогти, погладжуючи джонові пеніс, але все одно нічого не вийшло.
ну гаразд, свідчення промовисті, але як єпископові впевнитися, що це були не окремі невдачі, а перманентний стан джонового організму? правильно, замовивши незалежну експертизу. в англії роль експерток виконували шановані у спільноті «чесні жінки», і для цієї справи покликали трьох таких. вони оглянули джона й доповіли судові, що його член справді «не розширюється й не росте» від стискань і погладжувань. через кілька днів після їхніх свідчень шлюб таки визнали недійсним.
ілюстрація з парою, у якої все неодмінно вийде, взята з переписаного в 1260-х роках «тілесного режиму» альдобрандино сієнського. а про справу тедії і джона в різних контекстах можна більше почитати тут і тут.
#плітки #голілюди #отівсялюбов
справу слухали в церковному суді, бо ще на межі хіі–хііі століть шлюби остаточно стали церковним таїнством. а про імпотенцію йшлося, бо вона — як неспроможність тілесно консумувати укладений духовний союз — була одним із небагатьох підґрунть, на яких шлюб узагалі можна було анулювати.
утім, для такого серйозного вироку суд потребував доказів — і знайшлися свідки, готові їх надати. один із них розповів, що весняного дня о дев’ятій ранку бачив, як тедія і її чоловік джон сондірсон безуспішно намагалися зайнятися сексом у стодолі, що належала джоновому батькові. хоча вони й завзято бралися до справи, «прутень у чоловіка був опущений і ніяк не підіймався». поруч був брат джона, і він спробував допомогти, погладжуючи джонові пеніс, але все одно нічого не вийшло.
ну гаразд, свідчення промовисті, але як єпископові впевнитися, що це були не окремі невдачі, а перманентний стан джонового організму? правильно, замовивши незалежну експертизу. в англії роль експерток виконували шановані у спільноті «чесні жінки», і для цієї справи покликали трьох таких. вони оглянули джона й доповіли судові, що його член справді «не розширюється й не росте» від стискань і погладжувань. через кілька днів після їхніх свідчень шлюб таки визнали недійсним.
ілюстрація з парою, у якої все неодмінно вийде, взята з переписаного в 1260-х роках «тілесного режиму» альдобрандино сієнського. а про справу тедії і джона в різних контекстах можна більше почитати тут і тут.
#плітки #голілюди #отівсялюбов
«роман про грушу» нагадує, що навіть у розпалі пристрасті варто бути уважними й обережними і прибирати з поверхонь, на яких ви збираєтеся цій пристрасті віддатися, зайві предмети, бо всяке трапляється.
тобто, емм, з валентином усіх, хто святкує.
#отівсялюбов
тобто, емм, з валентином усіх, хто святкує.
#отівсялюбов
учора тут була історія про брутальну боротьбу з пристрастями. але іноді людям просто треба розвіятися, і навіть божа мама це розуміє.
популярне марійне чудо розповідає про черницю, яка таки спокусилася на вмовляння лицаря і втекла з ним із монастиря, на прощання помолившись божій мамі. є різні версії того, що трапилося далі: в одних коханець покидає жінку й вона мусить іти в бордель, в інших вона живе з ним і народжує дітей. у кожному разі, минають роки, у серце героїні закрадається жаль і невдоволення нинішнім життям, тож вона вирішує повернутись у монастир і просити пробачення.
прийшовши в монастир, вона зустрічає свою колишню сестру, а та, нітрохи не дивуючись, їй каже: «ходімо швидше, служба зараз почнеться». виявляється, сестри й не помітили, що черниці-мандрівниці не було, бо весь цей час божа мама її заміняла, відповідально виконуючи монастирські обов’язки.
черниця з маастрихтського часослова теж, здається, планує погрішити — але, може, відпочине й повернеться.
#чудотворення #отівсялюбов
популярне марійне чудо розповідає про черницю, яка таки спокусилася на вмовляння лицаря і втекла з ним із монастиря, на прощання помолившись божій мамі. є різні версії того, що трапилося далі: в одних коханець покидає жінку й вона мусить іти в бордель, в інших вона живе з ним і народжує дітей. у кожному разі, минають роки, у серце героїні закрадається жаль і невдоволення нинішнім життям, тож вона вирішує повернутись у монастир і просити пробачення.
прийшовши в монастир, вона зустрічає свою колишню сестру, а та, нітрохи не дивуючись, їй каже: «ходімо швидше, служба зараз почнеться». виявляється, сестри й не помітили, що черниці-мандрівниці не було, бо весь цей час божа мама її заміняла, відповідально виконуючи монастирські обов’язки.
черниця з маастрихтського часослова теж, здається, планує погрішити — але, може, відпочине й повернеться.
#чудотворення #отівсялюбов
1407 року дівчина на ім’я агнеса накерер, мешканка йорка, зустріла хлопця, джона кента; вони закохалися й одружилися. якби це була звичайна пара, ми про неї нічого й не дізналися б; але агнеса походила з поважаної в місті родини, а джон був жонглером, себто скоморохом, й одружилися вони таємно, без відома — і тим більше без згоди — агнесиних батьків.
батьки були шоковані, але швиденько вигадали план порятунку: видати дочку натомість за якого-небудь доречнішого джона. тобто навряд чи його обирали саме за іменем, але вийшло так, що агнесі, попри її спротив, підшукали нового нареченого, якого звали джон торп.
кент, утім, так просто не здався, і вони з торпом пішли судитися (най славляться судові реєстри — джерело пречудових середньовічних історій). під час процесу родина агнеси наполягала на тому, що джон кент — жонглер, який «часто й безсоромно займається спортом і показує своє тіло заради прибутку», а його свідки, теж мандрівні артисти, — то знеславлені перед законом волоцюги; отже, наміри їхні нечисті, свідчення нечесні, а шлюб недійсний. але суд постановив, що згода обох наречених була, консумація була, то й шлюб цілком був.
записи завершуються тим, що агнеса залишається зі своїм коханим жонглером; подальші події канули в лету незафіксованості в писаних джерелах. але можна сподіватися, що молодятам було не менш приємно разом, ніж закоханим із маастрихтського часослова.
#отівсялюбов
батьки були шоковані, але швиденько вигадали план порятунку: видати дочку натомість за якого-небудь доречнішого джона. тобто навряд чи його обирали саме за іменем, але вийшло так, що агнесі, попри її спротив, підшукали нового нареченого, якого звали джон торп.
кент, утім, так просто не здався, і вони з торпом пішли судитися (най славляться судові реєстри — джерело пречудових середньовічних історій). під час процесу родина агнеси наполягала на тому, що джон кент — жонглер, який «часто й безсоромно займається спортом і показує своє тіло заради прибутку», а його свідки, теж мандрівні артисти, — то знеславлені перед законом волоцюги; отже, наміри їхні нечисті, свідчення нечесні, а шлюб недійсний. але суд постановив, що згода обох наречених була, консумація була, то й шлюб цілком був.
записи завершуються тим, що агнеса залишається зі своїм коханим жонглером; подальші події канули в лету незафіксованості в писаних джерелах. але можна сподіватися, що молодятам було не менш приємно разом, ніж закоханим із маастрихтського часослова.
#отівсялюбов
сонце, спека, сінокос і трошки сексу на червневій календарній сторінці з французького молитовника другої половини xv століття.
складно сказати, що саме тут відбувається: імовірно, багато вбрані аристократи косплеять робітників і ніяк не дочекаються, коли ж можна буде скочити у свіжесеньке сіно. (ця версія трохи радісніша за потенційні альтернативи, де різниця у статусі й насильство, якого всі намагаються не помічати).
#робочібудні #отівсялюбов
складно сказати, що саме тут відбувається: імовірно, багато вбрані аристократи косплеять робітників і ніяк не дочекаються, коли ж можна буде скочити у свіжесеньке сіно. (ця версія трохи радісніша за потенційні альтернативи, де різниця у статусі й насильство, якого всі намагаються не помічати).
#робочібудні #отівсялюбов
пара цілується, поки всі пристойні люди слухають проповідь заїжджого ченця-домініканця. судячи з облич пристойних людей, цього разу домініканці прислали не найцікавішого спікера, тож цілувальники не втрачають узагалі нічого.
мініатюра з ілюстрованої біблії середини хііі століття.
#отівсялюбов
мініатюра з ілюстрованої біблії середини хііі століття.
#отівсялюбов
пасіфая (аріаднина мама) обіймається з бичком на ілюстрації з рукопису xv століття. (і ми знаємо, чим це закінчиться).
#отівсялюбов
#отівсялюбов
тома з кантімпре, вже відомий нам із розповіді про саламандру, ділиться ще однією абсолютно правдивою історією — цього разу про диявольські підступи.
жив у брабанті юнак, який дуже любив одну дівчину й навіть сватався до неї, але її батьки відмовили. невдовзі після цього дівчина захворіла, кілька днів промучилася страшною гарячкою, а потім померла.
поки все село її оплакувало, юнак на день мусив поїхати в місто у справах, а повертаючись додому, почув жіночі ридання. пішов на голос — і побачив кохану. він здивувався, як може бути, що вона тут, коли всі вважають її мертвою, на що дівчина відповіла: «невже ти не бачиш чоловіка, який тягне мене за собою?» хлопець справді нікого не бачив, але зрозумів, що діло тут нечисте, тож зібрався з відвагою, видер дівчину з невидимих пазурів і сховав її в хаті скраю села (вочевидь, там нечисть її не шукала б).
по тому він пішов до батьків дівчини й доволі скоро зміг домовитися з ними, що вони нічого не матимуть проти шлюбу, якщо він поверне дівчину живою додому й доведе, що в труні лежить не її тіло. «ну, це просто», — сказав юнак і відгорнув саван, під яким, пише тома, «всі узріли тіло, складене із речовини, подібної до якої ніхто раніше не бачив». вочевидь, то біси поклали у гріб підробку, щоб викрасти панянку.
дівчина повернулася додому, батьки дотримали слова, усі жили довго і щасливо. але мене все-таки непокоїть питання, навіщо бісам було підробляти трупа і красти живу людину, якщо вони мають справу з душами. чи пекло взагалі на живих розраховане? оце ми недавно вже говорили про черницю, яка зімітувала свою смерть; може, хлопець і дівчина так хотіли бути разом, що просто вигадали хорошу історію для батьків — і вона виявилася така переконлива, що тома з кантімпре теж повірив (і трошки прикрасив, бо як же без цього). ну чи просто в домініканця хороша фантазія, це теж варіант.
на ілюстрації з рукопису xvi століття мрець тягне дівчину в могилу, а вона, зрозуміло, не хоче.
#плітки #отівсялюбов
жив у брабанті юнак, який дуже любив одну дівчину й навіть сватався до неї, але її батьки відмовили. невдовзі після цього дівчина захворіла, кілька днів промучилася страшною гарячкою, а потім померла.
поки все село її оплакувало, юнак на день мусив поїхати в місто у справах, а повертаючись додому, почув жіночі ридання. пішов на голос — і побачив кохану. він здивувався, як може бути, що вона тут, коли всі вважають її мертвою, на що дівчина відповіла: «невже ти не бачиш чоловіка, який тягне мене за собою?» хлопець справді нікого не бачив, але зрозумів, що діло тут нечисте, тож зібрався з відвагою, видер дівчину з невидимих пазурів і сховав її в хаті скраю села (вочевидь, там нечисть її не шукала б).
по тому він пішов до батьків дівчини й доволі скоро зміг домовитися з ними, що вони нічого не матимуть проти шлюбу, якщо він поверне дівчину живою додому й доведе, що в труні лежить не її тіло. «ну, це просто», — сказав юнак і відгорнув саван, під яким, пише тома, «всі узріли тіло, складене із речовини, подібної до якої ніхто раніше не бачив». вочевидь, то біси поклали у гріб підробку, щоб викрасти панянку.
дівчина повернулася додому, батьки дотримали слова, усі жили довго і щасливо. але мене все-таки непокоїть питання, навіщо бісам було підробляти трупа і красти живу людину, якщо вони мають справу з душами. чи пекло взагалі на живих розраховане? оце ми недавно вже говорили про черницю, яка зімітувала свою смерть; може, хлопець і дівчина так хотіли бути разом, що просто вигадали хорошу історію для батьків — і вона виявилася така переконлива, що тома з кантімпре теж повірив (і трошки прикрасив, бо як же без цього). ну чи просто в домініканця хороша фантазія, це теж варіант.
на ілюстрації з рукопису xvi століття мрець тягне дівчину в могилу, а вона, зрозуміло, не хоче.
#плітки #отівсялюбов