серафими грають апокаліптичну музику, мертві встають із могил, ісус приходить у славі судити всіх людей. одне слово, дуже страшний суд із трохи менш страшною пащею пекельною в центрі композиції.

#апокаліпсис #пащапекельна

схожий на котика агнець божий, вишивані дерева й дзьобаті риби з книги одкровення, переписаної в хіі столітті.

#апокаліпсис #примаченконамінімалках

видіння останніх днів (і процес народження антихриста) зі «сцівіаса» гільдегарди бінгенської.

ця мініатюра зараз, на жаль, існує тільки як факсимільна копія, зроблена близько 1930 року, бо рукопис хіі століття, у якому вона містилася, на початку 1945-го відвезли на збереження у дрезден — а там його невдовзі не стало (утім, скрізь, де я читала, пишуть про зникнення, а не знищення, то якась дуже примарна надія лишається — усе-таки інший втрачений рукопис гільдегарди вдалося віднайти).

#апокаліпсис #біси #страшнеяксмертнийгріх

стильний сатана і його підтанцьовка в коментованому апокаліпсисі з хі століття. а з крилами то, мабуть, іще й бек-вокалістки.

#біси #апокаліпсис

страшний суд і люди-черепашки із сирійської збірки xvi століття. здається, це вони несуть на спинах тягарі своїх гріхів, а постать ліворуч — архангел михаїл? — ці гріхи зважує, щоб вирішити, кому куди.

#апокаліпсис

апокаліптичний ангел посурмив у сурму й сам трохи приголомшився з результату.

мініатюра з ескоріальського беатуса 950-х років, у якому в усіх чудові вирази обличчя.

#апокаліпсис

семиголовий звір з апокаліптичним драконом нарешті знайшли одне одного й тепер нестямно цілуються. все одно скоро кінець світу, то можна більше не зважати на те, що люди скажуть.

(мініатюра з рукопису 1400-х років).

#апокаліпсис

рум'яні праведники позбиралися довкола агнця божого й чекають, коли нарешті все скінчиться. ангець каже: скоро.

мініатюра, вирізана з французького ілюстрованого апокаліпсису 1290-х років. власник розпатрав книжку ще 1796 року, щоби продати картинки, і я розумію, що це хитрий бізнесовий прийом (наприклад, 2015 року цю мініатюру перепродали на аукціоні за 80 тисяч фунтів), але все одно якось прикро.

#апокаліпсис

апокаліптичні янголи розливають на землю усіляку гидоту; песик дивиться на це діло вкрай докірливо — і його цілковито можна зрозуміти.

мініатюра з біблії кінця хііі століття.

#песики #апокаліпсис

апокаліптичному звірові не сильно добре після вчорашнього, а жінка, вдягнена в сонце (й у зручний халат), просто зітхає, бо вона ж казала. а це ще, помітьте, навіть не новий рік.

мініатюра з валлійського апокаліпсису (bl royal ms 15 d ii, f. 156r) 1310-х років.

#апокаліпсис #свояатмосфера

святі гризуть нігті на мініатюрі з коментованого одкровення кінця хіі століття. мабуть, через страшний суд переймаються.

#апокаліпсис

янголи видають праведним душам нові уніформи (і перуки?), йоан богослов занотовує побачене, а над усім цим бог ніжками чеберяє, як той зайчик.

мініатюра з ілюстрованого апокаліпсису 1330-х років (add ms 17333) з британської бібліотеки, сайт якої досі лежить, але я ще два роки тому назберігала картинок звідтіля на чорний день. (чорний день без можливості побравзити рукописи в британській бібліотеці мені тоді уявлявся зовсім по-іншому, але бачите, як бува).

#апокаліпсис #зненацькабог

військо небесне не припиняє шинкувати нечисть в ілюстрованому апокаліпсисі з xiv століття.

#апокаліпсис #біси

янгол прикликає весну райською музикою на мініатюрі з рукопису хііі століття.

жартую, звісно. насправді це четвертий сурмач апокаліпсису, і після його пісні «вражено третину сонця, і третину місяця, і третину зірок, щоб затьмилася третина їх, і день щоб не світив третину свою і ніч — так само», а скоро прийдуть іще янголи з музичними інструментами й настане повний страшний суд (буквально). зате травичка поки що чарівно зелена, то й то втіха.

з весною нас, чи що.

#апокаліпсис

біс ретельно втрамбовує душі грішників у пащу пекельну, яка, звісно, всередині більша, ніж назовні, але ж не настільки. усім навколо аж трохи ніякого спостерігати за цим процесом (і вони, мабуть, у глибині душі тішаться, що то не їхня робота).

мініатюра з апокаліпсису хііі століття.

#апокаліпсис #біси #пащапекельна

душі приходять на страшний суд одразу з паперами, щоб не трапилося ніяких непорозумінь, на мініатюрі з ілюстрованого апокаліпсису 1330-х років (bl add ms 17333).

книжечки в їхніх (і божих) руках — це таки важливі документи: одкровення кілька разів згадує про книгу життя, записані в яку потраплять у царство небесне, а ті, кого там немає, будуть, наприклад, вкинуті «в озеро вогню». це серйозніша ситуація, ніж не знайти себе у списках на виборчій дільниці, тому не дивно, що люди по-всякому намагалися (і намагаються) завчасу впевнитися, що вони в тій книзі є.

можна сприйняти це як метафору і дбати про запис добрими вчинками, справами милосердя й усяким таким. а можна поставитися до тексту буквальніше — і завести спеціальну книжку. багато середньовічних монастирів мали томи, які буквально звалися «liber vitae», тобто «книга життя»: там нотували імена покровителів і жертводавців. в ідеалі їх усіх мали б згадувати під час служб, але в популярних монастирях це перетворилося б на багатогодинний потік імен (скажімо, одна клюнійська «книга життя», яка трохи помандрувала між монастирями, містила десять тисяч записів), тому книжку під час меси клали на головному вівтарі, а в євхаристійній молитві просто вказували на всіх, хто там записаний.

(не знаю, як це працює зараз. щойно подумала, що можу ж напряму попитати ченців, але лишу то на потім. а якщо хтось із вас знайомий із сучасними монастирськими меморативними практиками — розкажіть, будь ласка, у коментарях).

#апокаліпсис #всітамбудемо #голілюди #пащапекельна