біси — це теж іноді котики, особливо той, що в правому нижньому кутку на мініатюрі з морального компендіуму хііі століття. вони мали б застерігати від аваріції, вона ж захланність, третьої у списку семи смертних гріхів, але здається, що ефект таки протилежний.
#страшнеяксмертнийгріх #біси

на ілюстрації з німецького катехизму середини XV століття зображено не родичів, які понабігали в гості посеред ночі і ніяк не втихомиряться, а кару, яка чекає на злісних порушників шостої заповіді. тобто на перелюбників.

у центрі — сам перелюбник, який від ходіння наліво, схоже, зовсім занедужав. ліворуч клопочуться лікарі: учений медик роздивляється діагноз у колбі з сечею, а цирульник, він же хірург, намагається полегшити симптоми кровопусканням. але біс, який уже прийшов по душу пацієнта і спостерігає за сценкою з явним оптимізмом на писочку, підказує, що зусилля лікарів даремні. здається, він заспокійливо плескає дружину перелюбника по плечу — недовго, мовляв, лишилося. сам же пацієнт навіть на смертному ложі не втрачає запалу і, поки інші персонажі відволіклися на свої справи, перемовляється з коханкою.

і всі якісь такі радісні, аж на душі тепліє.

#свояатмосфера #страшнеяксмертнийгріх #секретимедицини

ви колись думали, що буде, якщо забагато цілуватися? ілюстратор «любовного бревіарію», здається, думав — і дійшов висновку, що рано чи пізно на це неподобство прилетять біси і розтягнуть цілувальників у різні боки, щоб вони порядним людям очей не муляли. і я, звісно, можу помилятися, але здається, що ця перспектива була мила його серцю.
#страшнеяксмертнийгріх #отівсялюбов #біси

в «історії тіла в середньовіччі» жак ле гофф розповідає про флорентійський рукопис із хііі століття, у якому міститься опис бісівської рідні — такий собі прототип нинішнього переліку смертних гріхів.

диявол має дев’ять дочок, яких видає заміж: симонію — за світське духовенство; лицемірство — за монахів; грабунок — за лицарів; святотатство — за селян; фальш — за суддів; лихварство — за містян; розкіш — за матрон; а розпусту ні за кого не видає, зате всім підсовує як коханку. дев’ята дочка, яку в рукописі забули, — це шахрайство, заміжня за купцями.

уявляєте, що в диявола вдома коїться, коли вони всі в гості приїздять?

ілюстрація — із «книги любовних шахів» еврара де конті, диявол на якій, здається, не дуже тішиться із сімейних посиденьок.

#пекельце #страшнеяксмертнийгріх

середньовічні королеви часом (доволі обґрунтовано) переймалися, чи не народиться в них антихрист. на щастя, їм було що почитати з цього приводу, бо вже в 950-х роках чернець альдо монтьєр-ан-дерський описав імовірність такого прикрого трапунку в листі до французької королеви герберги.

антихрист, пише альдо, стане — як і натякає його ім’я — повною протилежністю христа. для початку це означає, що зачатий, виношений і народжений він буде у гріху («дякую, заспокоїв», — сарказмували, мабуть, королеви).

а далі додане важливе уточнення. ісус народився в убогому вифлеємі, тож не переймайтеся: антихрист, на противагу, народиться в пишному вавилоні. (на час написання листа вавилон уже давно був не пишний, але то таке). аж уявляю, як на цьому місці королева зітхала, покидала читати і йшла скасовувати турне перською імперією.

#страшнеяксмертнийгріх

видіння останніх днів (і процес народження антихриста) зі «сцівіаса» гільдегарди бінгенської.

ця мініатюра зараз, на жаль, існує тільки як факсимільна копія, зроблена близько 1930 року, бо рукопис хіі століття, у якому вона містилася, на початку 1945-го відвезли на збереження у дрезден — а там його невдовзі не стало (утім, скрізь, де я читала, пишуть про зникнення, а не знищення, то якась дуже примарна надія лишається — усе-таки інший втрачений рукопис гільдегарди вдалося віднайти).

#апокаліпсис #біси #страшнеяксмертнийгріх