Коли елемент традиційного одягу має так багато сенсів та смислів. Або, кілька слів про кримськотатарський «кисет» - аксесуар чоловічого костюму, який в різних музеях іноді підписують як «козацька торбинка», «футляр для Корану», «татарська жіноча сумочка», «свій варіант»…

✍«Кисе» (саме від цього слова походить слово «кисет») – це торбинка для тютюну, монет, кресала й інших дрібних речей, яка кріпилась до поясу та відрізнялась за розмірами, формою, призначенням. Першочергово, під «кисе» розуміли саме гаманець, з яким ходили на базар, мандрували, укладали комерційні угоди. Але згодом, у повсякденному вжитку та народній культурі, цей аксесуар здобув додаткове значення:

💰Кисет став позначати конкретну суму грошей. В добу Кримського ханату серед купців найбільш уживаним був «румелійський кисет» у 40 тис. акче. В обігу були також кисети іншої суми - «анатолійські» та «єгипетські»;

🏅Кисет був візуальним атрибутом успішності, вправності та сили. Його дарували за перемогу у «куреш», традиційній боротьбі на кушаках. Носити їх було почесно та солідно;

📌Кисети були невід’ємною частиною весільної обрядовості. «Нішан кисе» («кисет для заручин»), або «едек кисе» («подарунковий») входив до числа «док’уз» - набору з 9-и вишитих предметів, які наречена дарувала майбутньому чоловіку (кисет, футляр для годинника, рушники, пояс, підв’язки для шкарпеток, та ін.). Такі кисети мали переважно прямокутну форму. З допомогою золотої та срібної нитки їх розшивали традиційним орнаментом орьнек, який складається з геометричних та рослинних елементів. У цей кисет дівчина заздалегідь вкладала листя тютюну, якими наречений пригощав своїх друзів під час весілля, розкурюючи з ними люльку.

📌Наречений дарував кисет з грошима матері нареченої, як «плату за молоко» (подяка за те, що виростили й виховали дівчину). Також, наречений дарував кисет з грошима для «вечора хни», яку проводила дівчина напередодні весілля у найближчому жіночому колі. Залишки хни, якою розмальовували руки, повертали у такому ж кисеті нареченому наступного дня;
#кримські_татари #Крим

✍«28 лютого Київ уперше відвідав міністр закордонних справ Саудівської Аравії принц Файсал бін Фархан Аль Сауд, після чого Україна отримала обіцяну ще в жовтні гуманітарну допомогу на 400 млн доларів... На даний момент це найбільша гуманітарна допомога, отримана Україною від країн Близького Сходу і Африки… Саудівська Аравія проявила себе як ефективний посередник, зокрема, у питанні обміну військовополоненими. У зв’язку з цим ми звернулися до Саудівської Аравії з пропозицією підтримати в цілому українську Формулу миру і розглянути можливість бути лідером у певних її пунктах…».
📌Про актуальний стан відносин з Іраном; нарощення дипломатичної присутності в Субсахарській Африці; перспективи інвестицій країн Перської затоки в відбудову Україи та проведення майбутнього саміту Україна-Африка, у новому інтерв’ю розповідає Максим Субх, спеціальний представник України з питань Близького Сходу та Африки:
#текст #інтервю #Близький_Схід #Африка #Україна
https://www.ukrinform.ua/rubric-world/3687004-maksim-subh-specpredstavnik-ukraini-z-pitan-blizkogo-shodu-ta-afriki.html?fbclid=IwAR15WnwxMVxJ6Db6sukLrIopitGdHIHXrC5xG_TWmMlwG6U4-Kg1ILFDQns

Не Львовом єдиним. Спогади про Немирів Вінницької області:

[...] Продовжуючи історію татар, які раніше жили на прикордонних землях, ми додамо, що в Немирові їх лишилося в дуже невеликій кількості, торгівлю змінили на сільськогосподарські роботи, тому переїхали або були переведені власниками цієї місцевості в сусіднє село Ковалівка, де вони і зараз живуть. Більше як півстоліття тому, пам'ятаємо, їх цвинтар за містом вже був покинутий в руїні: на ньому була невеличка мечеть, побудована з каменю, покрита черепицею, прикрашена півмісяцем, і хоч і не закрита, але порожня всередині, поруч з мечеттю кілька похилених надгробків, тесаних стовпів з однаковими знаками, оздоблених відповідними нерозбірливими написами; брами бракувало; окопи, рівно ж як і цілий цвинтар покрила буйна зелена парость – делікатес для єврейських кіз, які часто туди забігали.

Dr. Antoni J. Sylwetki i szkice historyczne i literackie. Serya IX – 1894

Щоб підтримати цікаву тему про татар-липок у с. Ковалівка (Немирівська громада Вінницької обл.):
✍Це була досить пізня осада татар, адже після польсько-турецької війни 1672-1676 років більшість липок з Поділля переселили як османи (за Дунай), так і Річ Посполита (переважно на Підляшшя). Нова хвиля татарської шляхти тут осіла вже у XVIII ст., й вірогідно була «об’єднана» з місцевими татарами-липками. Після поділів Речі Посполитої частині з них підтвердили привілеї й вписали до дворян. На середину ХІХ ст. у Ковалівці фіксуються 42 родини татар, серед яких 22 мали дворянське звання, зокрема родини Мустафи Богдановича, Івана Кенського, Самуїла Ловчицького, Салія Смульського, Алія Томкевича, Стефана Юзефовича. Окрім мечеті також згадуються їх молитовні книги «кітаби» (писані польською й українською мовою в арабській графіці), доля яких нажаль губиться.
#татари_липки #Україна #Поділля

🖼«Дощ в Уено», або ж «Ліхтарі кольору вишні» (1935). Атмосферна робота Йокоучі Гінноске (1870-1942), японського художника й майстра деревориту, який поєднував традиційну японську гравюру з рисами європейського імпресіонізму у популярному мистецтві «шін-ханга». Йокоучі Гінноске працював в Йокогамі, а його клієнтами часто були іноземці – мандрівники, дипломати, підприємці. Сьогодні він менш відомий за (приміром) Кавасе Хасуї чи Йошіду Хіроші, адже багато робіт митця були втрачені в полум’ї Другої світової війни. Іноді його роботи підписують іменем сина Кійохару, адже на них стоїть його іменний штамп.
#Мистецтво #Японія #погода