🖼Дівчини, зображена у профіль – центральний сюжет більшості робіт Парк Хан-Рюля (нар. 1950), сучасного корейського поета та художника, який народився в м. Кімчхон.
✍Його ліричний стиль натхненний традиційною культурою та природою Кореї, яку художник любив споглядати в юності, виїжджаючи до сільської місцевості з багатолюдного Сеулу. Ці картини сповнені рівноваги, а людина в них завжди зображена зі спокійним виразом обличчя. «Відсутність потреби у словах» (с) – це одна з перших асоціацій, що виникає при знайомстві з мистецтвом Парк Хан-Рюля. І це одне з життєвих кредо митця.
#Південна_Корея #мистецтво #настрій

📷Від одного куточку Євразійського степу, до іншого. Чай, тепло і бахури в "Юрті незламності" у парку ім. Т. Шевченка. Київ, 2023.
#Казахстан #Україна

📷«Acorus calamus», або ж «аїр тростяний» - так цю рослину назвали в Європі. Вона широко розповсюджена біля водойм Південної, Центральної Азії та Близького Сходу. З 16 ст. її корінь поставляли в Західну Європу через Константинополь, використовуючи як прянощі та десерт (в Туреччині були популярні цукати з коріння аїру у цукрі). Але у світі вона найбільше славилась як лікарський засіб для покращення травлення й лікування захворювань шлунку: «…сей корень имеетъ силу поощрять, горячить, укреплять желудокъ и разбивать спершиеся в животе ветры» - зазначається в російському виданні «Аптека, или наука составлять разныя… лекарства», 1793.
✍В Україні, Польщі та Литві аїр тростяний називали на власний розум: «татарське зілля», «татарак звичайний», «татарська трава», «лепеха». Вона цінувалась в народній медицині за антисептичні властивості. Існує повір’я про те, що рослина поширилась у нас завдяки татарам, які під час походів очищали з допомогою неї воду - додавали нарізаний корінь аїру до баклаги з водою.