✍️"Коли везу поранених степом, молюся, щоб Аллах зробив наш екіпаж невидимим”.
📌Інтерв'ю з шейхом Саїдом Ісмагіловим, муфтієм духовного управління мусульман України "Умма", який з початку повномасштабного російського вторгнення склав з себе обов'язки муфтія та став водієм-стрільцем екіпажу парамедиків.
#іслам #Україна

✍️«Сьогодні на світанку, коли ще жодна жива душа в Стамбулі не прокинулась, до мене в двері постукав вірменин, який прийшов аж із Ґалата. Той вірменин-затинака працюваав гідом-перекладачем. Він одразу знаходив мене, тільки-но йому було потрібне «Кияфетнаме» для європейців, італійських мандрівників… До вечірнього азану встиг зобразити дюжину стамбульців, старанно відтворивши їхній одяг: шейхульіслама, головного воротаря палацу, яничара, дервіша, сипагія, кадія, торговця глиною, ката (зображення катів під час тортур особливо популярні), жінку, яка йде до лазні, курця опіуму… Аби не здуріти від нудьги, перемальовуючи ті самі малюнки зі своїх книг, я сам із собою грав у власні ігри: чи намалюю кадія, не відриваючи пензля від паперу, а чи заплющу очі жебраку…».

📕У романі Орхана Памука «Мене називають червоний», яскраво представлений світ середньовічних стамбульських митців, які створюють мініатюри до книг. Тут мимоходом згадується «Кияфетнаме» - надзвичайно цікавий феномен, який заслуговує додаткових слів👇

✍️«Кияфетнаме» (від «кıyafet» - одяг, зовнішність) – так називають популярний жанр творів в Османській імперії, у якому представляють та пояснюють невидимі внутрішні якості людини через її зовнішні риси. Але жанр глибший, ніж популярні «книги костюмів і типажів», адже має давнє коріння на Близькому Сході ще з доісламських часів, втілюючи світоглядну концепцію, у якій зовнішній вигляд людини (одяг, будова частин тіла, форма волосся, колір шкіри, риси обличчя) відображає її внутрішній світ, вдачу, здібності, поведінку, мораль, походження, а отже й долю.

Взаємозв’язок між будовою тіла, одягом, особистісними рисами й характером людини породив цілу галузь знань в середовищі османських поетів, митців, філософів, медиків, богословів та чиновників, адже таку «фізіогноміку» широко застосовували в побуті й навіть державних справах – купівлі рабів, відборі яничарів, палацевих слуг, наложниць і чиновників різних рангів.

🖼️Приклад одного з видань кияфетнаме 1839 року.

📕Кава, турки та археологія. На вересень анонсують вихід цікавої книги. Чекаємо☕:

✍️"350 років тому, у серпні розпочалась знаменита облога Кам'янця об'єднаним османо-українським військом. В результаті, місто на 27 років стало частиною Османської імперії. Цей факт спричинив великий галас в тогочасній Європі та назавжди змінив матеріальну культуру краю. Разом з османським гарнізоном у Кам'янці з'явилась незвичайна архітектура, тютюн, опіум, рис, китайська порцеляна та близькосхідний фаянс. А також кав'ярні. Детальний опис Кам'янецького ейялету фіксує у місті 10 кав'ярень. Одну з них було повністю археологічно досліджено у 2016 році на Польському ринку..."
#анонс #книга

📷Майже український пейзаж. Гора Фудзі та соняшникові поля у префектурі Шідзуока, від японського фотографа Осави Дзіро.
#фото #Японія #Фузді #соняшники

📷19 серпня був всесвітній день фотографії. Трохи з запізненням, але з цієї нагоди хочу згадати один з моїх улюблених знімків Фелічі Беато, першого професійного фотографа орієнталіста. «Великий Будда у Камакурі», з альбому «Views of Japan». Найбільш рання відома фотографія цієї буддійської пам’ятки, яка невдовзі сильно постраждає від землетрусу. Рідкісний випадок, коли сам фотограф також потрапив у кадр: Фелічі Беато сидить на сходах біля статуї, у правому нижньому куті.
#Фото #Японія #Камакура #орієнталізм