✍Зараз штучний інтелект почав генерувати зображення, через які заговорили про майбутню «втрату хліба» у художників. В 1850-х роках Фелічі Беато придбав фотокамери й почав професійно знімати «Схід», що згодом дало поштовх для індустрії орієнтальної фотографії. В наступні десятиліття сотні знімків збурили уяву «західних» обивателів, які раніше бачили «заокеанську екзотику» лише в кунсткамерах та на картинах, у відриві від контекстів. Але це не знищило орієнтальний живопис як жанр, а навпаки - дало йому друге дихання. Художники скуповували фотоальбоми «видів» та «типажів», збирали листівки, шукали знімки костюмів чи пам’яток старовини. А якщо цього не вистачало – писали до комерційних майстерень за океаном, і (за доступну ціну) для них створювали потрібний кадр потрібного місця з правильної перспективи. Орієнтальна фотографія з живописом пішли своїми паралельними шляхами. Але з появою комерційних фотостудій (Ф.Беато, Т.Енамі, П.Себаха, Г.Лекегяна) виникла нова професійна ніша, яку художники інструменталізували для власних потреб. Знайшлись навіть поціновувачі обох жанрів, які одночасно вправлялись у фотографії та творили полотна👇
#мистецтво #орієнталізм #ШІ #фото #текст

Нажаль останнім часом трохи зайнятий дослідженнями, тому публікацій стало менше. Але скоро повернемось до звичного ритму. А поки, недільний муд:
🖼«Азартна гра», від Фредеріка Артура Бріджмена (1847-1928), американського художника й фотографа-аматора, якого (досить справедливо) називали «американським Жеромом». В роботах Бріджмена багато «жіночих сюжетів»: одаліски, гареми, фонтани, з деталізованим побутом і символічними деталями. На відміну від більшості орієнталістів, він добре знав побут жіночої частини мусульманської оселі. В Єгипті він товаришував з вдовою, яка дозволяла працювати в її оселі, й допомагала знаходити «моделей» для його картин, що для більшості орієнталістів того часу – це розкіш.
#мистецтво #орієнталізм #Єгипет

Вже деякий час досліджую участь українських епідеміологів у протичумних експедиціях в Азію, у кінці ХІХ – на початку ХХ ст. Буду трохи частіше ділитись роздумами про орієнталізм і медицину, а також інструменталізацію науки та знань про «Схід» за тегом #орієнталізм_медицина :

✍В епоху, коли «здоров’я» стало нав’язливою ідеєю, а майбутнє колоніальних імперій все більше залежало від рівня медицини, в масовій культурі кінця ХІХ ст. з’являються образ нових героїв – «мисливців на бактерії», або ж лікарів\медиків у коркових шоломах, які ризикуючи життям долають пустелі та джунглі, щоб прояснити природу й походження епідемій. Чума, холера, тиф, дизентерія, жовта пропасниця, малярія підривали владу метрополій не менше, ніж визвольні війни: вони паралізували комунікації, рух товарів та людей, викликали бунти, сточували людський ресурс… А з появою залізниць та пароплавів – ця проблема перестає бути «заморською» (привіт від ІІІ-ї пандемії чуми та пандемії «іспанки»).
Якщо країна має колоніальні амбіції – їй не обійтись без Інституту тропічних хвороб та мікробіології. Ця галузь є приводом для національної гордості, маркером «європейськості». І це не дивно, адже її підтримка потребує закладів освіти (університетів, кафедр, інститутів, природничих гімназій), технічної бази, наукового потенціалу та фінансів. Але ще більше - сміливих і рішучих людей.
Полювання на бактерії швидко приносить свої плоди: у 1884 р. Роберт Кох відкриває бактерію Vibrio cholere, а незадовго перед цим бацилу сибірської виразки; під час спалаху чуми в Гонконзі 1894 р. Александр Єрсен «впольовує» бубонну чуму, роблячи це паралельно з Кітасато Сібасабуро; Рональд Росс у 1902 р. відкриває етимологію малярії та доводить, що вона поширюється не повітрям, а через комах; Жан Лаґре досліджує вірус жовтої пропасниці й виробляє проти неї вакцину; Альдо Кастельяні вивчає у Тропічній Африці трипоносому мухи цеце, яка поширює сонну хворобу, а ще - відкриває антисептичну «рідину Кастельяні».
Лише за 30-40 років (з 1880-х по 1920-ті) апробовані в Африці та Азії вакцини, антисептики та дезінфектори води (наприклад хінін) не лише суттєво підвищили здатність європейця виживати в колоніях. Ці наукові результати прокладають залізниці, просувають кордони й змінюють політичну карту світу.

В цей же час, українські лікарі також долучаються до полювання на бектерії у найвіддаленіших куточках світу. Одним з них був Данило Заболотний – автор вчення про ендемічні джерела чуми, який у спробах пояснити походження чуми та шляхи її розповсюдження, провів 15 років у експедиціях до Індії, Монголії, Китаю, Аравії, Персії, Марокко.
#текст #стаття

#орієнталізм_медицина:
📕Микола Стражеско (1876-1952), відомий український терапевт та фундатор Інституту клінічної медицини (тепер його імені), ділиться спогадами про те, як у лютому 1897 р. із залізничного вокзалу в Києві відправляли протичумну експедицію до Бомбею. Хоча експедиція складалась з українських лікарів В. Високовича, Д. Заболотного та Є. Редова, її традиційно рекламували як «руську», адже ціллю поїздки було не лише спроба з’ясувати причини епідемії в Індії, але й переконатись чи ця «зараза» (с) не зможе перекинутись у російську імперію через Центральну Азію. В той час у регіоні тривала «Велика гра» - суперництво з Британією за сфери впливу, у яких картографія, «натуралізм» й медицина були важливими інструментами просування державних інтересів. Тому експедиції в Бомбей приділяли велику увагу, адже саме з неї російська імперія планувала включитись у світові змагання за перемогу над тропічними хворобами.

Микола Стражеско в той час навчався на медичному факультеті Університету св. Володимира. Він добре знав учасників експедиції, зокрема Д. Заболотного, який працював в університеті асистентом у проф. Підвисоцького. Стражеско також товаришував зі студентом Василем Таранухіним, який вже через рік разом з Заболотним подолає тисячі кілометрів через монгольські степи й пустелю Ґобі до Китаю. Ця експедиція стане всесвітньо відомою, адже під час неї буде сформоване «вчення про ендемічні джерела чуми у світі». Її учасники також впишуть свої імена й дисертації в алею слави «мисливців на бактерії».

📌А поки, фрагмент зі спогадів Стражеско про відправлення експедиції в Бомбей (переклад з російської), яка стала для Данила Заболотного першою, але далеко не останньою, мандрівкою в Азію. Це досить важлива інформація, адже більшість польових щоденників Заболотного після його смерті були знищені за вміст у них «буржуазного націоналізму» (тобто української ідентичності автора). Фрагмент взятий з виступу Стражеско, надрукованого в газеті "Врачебное дело" (1950 р.):
✍️«В той вечір на пероні старого київського вокзалу було так тісно, що дістатись до потягу було майже неможливо. Весь дебаркадер був зайнятий лікарями, медичними працівниками, професорами університету, студентами, робітниками і взагалі різною публікою… Експедиція відправлялась на чуму в Бомбей для вивчення клінічної картини й форм чумних захворювань, шляхів поширення чуми по Індії та переносу її в інші країни. Два роки перед цим французьким лікарем Йерсеним, при спалаху епідемії чуми в Гонконгу, із чумних бубонів загиблих людей було виокремлено чумну паличку. Хоча вона була визнана в Інституті Пастера й Робертом Кохом як збудник чуми, багато вчених ще не давали на цей рахунок рішучих дослідів. Про шляхи розповсюдження й способи передачі чуми відомостей було й того менше… В Європі, і в тому числі в Києві, панував бентежний настрій… Вагон, що відправлявся, був завалений квітами; скрізь чули палкі промови та побажання учасникам експедиції… берегти себе й повернутись після роботи в Бомбеї живими і здоровими, з тріумфом. Потяг рушив, на вокзалі грянуло дружнє руське «Ура!» й переможний марш оркестру Бендерського 132-го піхотного полку, в якому Данило Заболотний був військовим лікарем (відпрацьовував «казенну» стипендію за навчання в університеті – авт.).
#текст #Бомбей #Індія #Україна #Київ

Пам'ятна табличка Миколи Стражеско на вул. Саксаганського в Києві.
#фото #орієнталізм_медицина

🖼️До дня захисту дітей:
«Іскандер-бей та його слуга» (1841), від Джона Фредеріка Льюїса (1804-1876), британського художника орієнталіста.
✍️Юний білявий хлопець на картині (Іскандер-бей), який вбраний у албанський парадний військовий костюм – це син Сулеймана-паші аль-Фарансаві, або ж Октава Жозефа Севе (1788-1860), французького полковника в армії Наполеона Бонапарта. Після поразки імператора, він, разом з іншими французькими ветеранами пішов на службу до османського намісника Єгипту Мухаммеда Алі-паші. Допомагаючи модернізувати єгипетську армію, він прийняв іслам та досяг високого рангу на службі, що знайшло відображення в численних деталях портрету його сина (вбранні, клейнодах, зброї).
#мистецтво #орієнталізм #Єгипет #Османська_імперія #Франція

Продовжуємо звертатись до творчості Джона Фредеріка Льюїса у обідній час:
🖼️ "Кебаб-духан", у Єгипті (1858). Митець більшу частину життя прожив в Італії, Іспанії, Єгипті та на Балканах, започаткувавши у своїх роботах чимало художніх трендів для європейських орієнталістів. Сучасників особливо вражала деталізація та реалізм у картинах Льюїса, адже він намагався уникати заїжджених типажів, на зразок оголених "одалісок" в гаремах, чи "загадкових інших".
#мистецтво #орієнталізм #Єгипет #їжа #кебаб