Ідеальний стамбульський стрітфуд:
🖼«Східний вуличний торговець» (1901?), від Даніеля Ісраеля (1859-1901), австрійського художника, що мандрував Балканами, Туреччиною, Єгиптом та Палестиною у пошуках натхнення й сюжетів.
Бублик «сіміт» з кунжутом відомий своєю хрусткою скоринкою. Його назва походить від арабського слова, яким османи називали якісне біле борошно дрібного помолу (або ж буквально – «білий хліб»), про що зазначають турецькі словники. Свій варіант подібного бублика можна зустріти сьогодні у різних регіонах Балкан, Середземномор’я, Кавказу, Близького Сходу та Східної Європи, де ця страва має власну назву, історичний та культурний контекст. А також технологію приготування. Сіміт подають зазвичай з вуличних лавок і лотків. Згадки про таких торговців у Стамбулі є навіть у Евлія Челебі.
#їжа #мистецтво #Стамбул #Туреччина

🖼️«Прийом послів у Дамаску» (1511?), від анонімного венеційського художника з майстерні Джентілле Белліні. Полотно потрапило з Туреччини у Францію за Людовіка XIV. Належить колекції Лувру. Картина зображує аудієнцію дипломатів з Венеції у мамлюкського намісника (наїба) в Дамаску поч. XVI ст. На ній помітна «Мечеть Омейядів». На передньому фоні – укріплення й будівлі, прикрашені гербами султана Кайтбея (1468-1498). Картина має дуже багато символічних деталей та учасників (наїб, кадії різних правових шкіл, драгоман, воїни, тощо), статус яких допомагає зрозуміти їх вбрання. Венеція мала тісні звʼязки з мамлюками Єгипту та Сирії, зокрема - поставляючи до них багато металів (золото, срібло, мідь, олово, свинець, ртуть), важливі для життєдіяльності держави. Комерційні й дипломатичні взаємини супроводжувались культурним взаємовпливом, а в кожну подібну місію долучали й письменників/інтелектуалів, художників, перекладачів, які допомагали фіксувати й відтворювати культуру «іншого».
#мистецтво #Сирія #Дамаск #Мамлюки

«Східний пейзаж», від Сергія Світославського (1857-1931), українського художника та майстра поетичного пейзажу. Сумський художній музей.
Сергій Світославський більше відомий українськими сюжетами. Але він має й орієнтальний доробок. Вперше він відвідав Центральну Азію у 1890-х рр., створивши серію робіт з характерними орієнтальними образами живописних руїн, караванів, східних базарів та безкраїх степів. Яскраві сонячні кольори захоплювали його найбільше. Він вважав, що сонце треба малювати тут, під відкритим небом. Другу мандрівку до Центральної Азії художник здійснив вже на поч. ХХ ст. Кошти на поїздку роздобув з продажу частини свого маєтку. Цікаво, що з собою він привіз також живих тварин, яких передав до нещодавно відкритого Київського зоопарку. 1917 р. змінив життя Світославського. Окрім перипетій революційних років, він майже втратив зір через хворобу. Останні роки художник жив в Києві у великій скруті, заробляючи з городу, фарбування парканів та ремонту відер.
#мистецтво #Україна #Центральна_Азія

Вже за кілька годин розпочнеться лекція «Орієнталізм, постколоніалізм, деколонізація. Мистецький та інтелектуальний вимір». А поки - трохи орієнтальних образів епохи "fin de siecle":
🖼️"Схід vs Захід". Карикатура з журналу "Simplicisium". Вересень, 1898 (№25).
#мистецтво #колоніалізм

🖼Атмосфера прохолодного ранку, від Хірокадзу (Хіроші) Фукуди (1944-2004), японського художника й майстра деревориту, який оспівував природу та приємні миті повсякденної рутини.
#мистецтво #Японія #настрій