✍«Століттями уйгури жили з дрібного зрошувального землеробства в пустелях і оазах Центральної Азії, розташованих уздовж Великого шовкового шляху… У 1884 році вони (династія Цін) перетворили частину цих земель на провінцію Китаю, яку не дуже успішно намагались контролювати за допомогою військових застав… У 1950-х китайська влада поселила на цих землях кілька мільйонів колишніх солдатів: ті мали працювати фермерами в межах військових колоній… їх заохочували їхати на окраїни Китаю, пропонуючи економічні вигоди й ідеологічні методи переконання. Крім поселенців-ханців, у Сіньдзян вирушило майже мільйон хвеїв – мусульман, які розмовляли китайською…».
📚Пригодницькі романи Жуля Верна навчали нас, що нові винаходи й технології мають невпинно покращувати життя людства. Антиутопічний жанр «кіберпанку» показав, що у цьому немає сенсу, якщо паралельно з технологіями так само стрімко не розвиватимуться суспільні інститути й мораль. Що трапляється, коли держава отримує можливість за допомогою сучасних технологій створювати нові форми несвободи й колоніалізму, розповідає книга «У таборах високих технологій. Як живуть меншини у Китаї?», від американського антрополога й дослідника геноциду уйгурів Даррена Байлера.
#книга #текст #Китай #уйгури #колоніалізм

✍️«Ось уже 26 днів як оточене місто Учтурфан – одне з міст на теренах Кашгару. Близько тридцяти тисяч китайських вояків і десять тисяч калмицьких бусурманів на чолі з лютим проводирем на ймення Чі Лінг, вчинивши в навколишніх селах безжальну різанину, оточили місто. Воно було неприступним. На віддалі гарматного пострілу від нього в трьох різних місцях отаборилися нападники, а їхні піші й кінні дозорці сновигали довкола вдень і вночі… Аби якось сповістити про себе у Кашгар, часом з міста вислизали гінці, та неспроможні дістатись через вороже оточення, потрапляли до рук дозорців… Це страшенно гнітило обложених мусульман, які все сподівались на підмогу з Кашгару…».

📚Оповідання «Арслан-киз» (Дівчина-левиця) Ісмаїла Гаспринського розповідає про пригоди «татарської Муллан» - сміливої й мудрої молодої дівчини Гульджемал, яка прагне об’єднати своїх одновірців-мусульманів у боротьбі з великим і підступним ворогом – Китайською імперією. Щоб врятувати рідне місто, вона перевдягається чоловіком та вислизає через ворожий табір до Кашгару, де кидає виклик зневірі й корупції, у яку занурили її народ китайські чиновники-мандарини.

Кримськотатарський просвітник Ісмаїл Гаспринський (1851-1914) на сторінках «Терджиману» («Перекладача») знайомив своїх співвітчизників з багатьма актуальними проблемами свого часу. Не оминули його уваги й тема збереження ідентичності у тюркських народів (уйгурів, казахів, туркменів, узбеків та ін.), які населяли північно-східні терени Китаю (суч. Сіньдцзян-Уйгурський автономного округу). В наш час це оповідання здобуває зовсім інші відтінки…
До слова: «Арслан-киз» включили до шкільного курсу з української літератури, що приємно здивувало.
#чтиво #текст #уйгури #кримські_татари #Китай