Я ніхто для тебе, як Улліс —
Пам'ятаєш — в давнім грецькім міті,
Шерхлими вустами непомітно
До її волосся доторкнись.
Я ніхто для тебе. І дарма
До твоїх долоней серце лине.
Всю її — кохану і єдину —
Винести очима крадькома.
Я ніхто для тебе. То моя
Власна доля і нічна скорбота.
І востаннє — пошепки вже — потай
Видихни легке її ім'я.
Леонід #Кисельов
#вІрші
Пам'ятаєш — в давнім грецькім міті,
Шерхлими вустами непомітно
До її волосся доторкнись.
Я ніхто для тебе. І дарма
До твоїх долоней серце лине.
Всю її — кохану і єдину —
Винести очима крадькома.
Я ніхто для тебе. То моя
Власна доля і нічна скорбота.
І востаннє — пошепки вже — потай
Видихни легке її ім'я.
Леонід #Кисельов
#вІрші
Приходьте в Благовіщеньску церкву в староакадемічнім корпусї! Се місце, яке відвідували Іван Нечуй-Левицкий і Петро Гулак-Артемовский.
Служба в недїлю на 9 ранку, вхід через 1 корпус НаУКМА.
Їхній тґ: @cerkvaukma
Служба в недїлю на 9 ранку, вхід через 1 корпус НаУКМА.
Їхній тґ: @cerkvaukma
Ви любити навчились моєю любовию.
Мою нїгою, ласкою, ввагою,
Добрістю, прощенєм, тягою
Віддавали моєму розмовию.
Ви всé були як той, із ким говорите.
В Вас поміняні маски чергóю.
І вислизли, як не могли повтóрити:
Ви бентежились бути собом із собою.
But nоw we can be free.
Бо Вас любить Він, і робітесь му схожим,
Talk to him.
Він правда, любов вся і стрій.
Ним закрий.
#вІрші #МарійчинаЛірика
Мою нїгою, ласкою, ввагою,
Добрістю, прощенєм, тягою
Віддавали моєму розмовию.
Ви всé були як той, із ким говорите.
В Вас поміняні маски чергóю.
І вислизли, як не могли повтóрити:
Ви бентежились бути собом із собою.
But nоw we can be free.
Бо Вас любить Він, і робітесь му схожим,
Talk to him.
Він правда, любов вся і стрій.
Ним закрий.
#вІрші #МарійчинаЛірика
✅ купити красиву вінтажну сукню
✅ не носити її, бо шкода, але й не мати коштів зробити реплїку.
😭.
✅ не носити її, бо шкода, але й не мати коштів зробити реплїку.
😭.
Віднедавна я почала підробляти натурницею для художників. Якщо вам колись випаде нагода, неодмінно спробуйте.)
— Де ви були в 14-му роцї? Я тогди писав «Засновників академії» і не міг знайти натуру в одязї початку ХХ столїтя.
— Боюсь, у 14-му я була в четвертій клясї.
— Боюсь, у 14-му я була в четвертій клясї.
#денник
Коли я раптово згадую, що у нас війна і люде помирають, менї стає зле.
Я їхала в автобусї, після зупинки озвучили: «Найближче укриття — станцїя метро». Я нагадала собі, що може початись повітряна тривога, я можу померти, можуть померти мої близкі. Слеза засклила менї око, но не покотилась.
Коли я раптово згадую, що у нас війна і люде помирають, менї стає зле.
Я їхала в автобусї, після зупинки озвучили: «Найближче укриття — станцїя метро». Я нагадала собі, що може початись повітряна тривога, я можу померти, можуть померти мої близкі. Слеза засклила менї око, но не покотилась.
— Вона живе в селї і має господарство.
— А ще в неї 12 котів.
— Котів?
— Так, котів. І ще чоловік.
— А ще в неї 12 котів.
— Котів?
— Так, котів. І ще чоловік.