Оленя
Ти сон. Лиш маришся мені.
Ти клон фантазій уві сні.
Ти мить, якій кінця нема,
Ти біль, що вічність вже трива.
Ти плід уяви, ти міраж,
Ти тільки неприємний стаж.
Ти спогад, що не лізе з голови,
Ти морок, що освітлює шляхи.
Ти бажаний, ти зниклий,
Глибокий і пустий, пониклий.
Ти чернь, ти наволоч остання,
Ти плід солодкий, ти зізнання.
Ти ніч. Коли зійде зоря,
Тебе не стане, буду тільки я.
Кришмітки: #МарійчинаЛірика, #вірші.
Пиріг
Чом Ви мене караєте
і мучите словами,
що лишаться між нами,
такими ніжними і теплими,
що здатні обпікати?
Чому та ласка востра,
як стріли, б'є у серце,
заплуталась тепер. Це
зво́дить мя з пуття.
Без вороття?
Немов ножем по тілу,
сама цього хотіла,
уже без крови, біла.
Тремтять всі мої кости
в полоні свої млости.
Хоч лагідні зо мною,
пада́ю неживою.
Чом же?
Коби мі Вас не знати,
ніколи не стрічати,
що там?
Якби не покохала,
Би ся не мордувала —
знаю.
І ніжними словами
лікую свої рани —
Вами.
Кришмітки: #вірші, #МарійчинаЛірика.
Ось я танцюю. Я танцюю.
Тебе я біля себе чую,
Твій подих, лагідний вогонь,
І дотик молодих долонь,
І сукні тихе доторкання,
Грудей незриме підглядання —
Прийми мене, не відсторонь!
Печальні люди, йдіть додому,
Не заважайте молодому —
Бо я танцюю, я живу,
Я світ вдихаю мов траву
Вдихає кінь на пасовищі —
Я чую погляд — о найближчі! —
Неначе рану ножову…
Дмитро Павличко, збірка «Золоте ябко».
Кришмітки: #вірші, #Павличко.
Тебе я біля себе чую,
Твій подих, лагідний вогонь,
І дотик молодих долонь,
І сукні тихе доторкання,
Грудей незриме підглядання —
Прийми мене, не відсторонь!
Печальні люди, йдіть додому,
Не заважайте молодому —
Бо я танцюю, я живу,
Я світ вдихаю мов траву
Вдихає кінь на пасовищі —
Я чую погляд — о найближчі! —
Неначе рану ножову…
Дмитро Павличко, збірка «Золоте ябко».
Кришмітки: #вірші, #Павличко.