Здогадалися?

Чи не виникало труднощів з розумінням слова «важай»?

Кришмітки: #галицьке, #видивка, #мовне.

«Автопортрет», Макс Коваленко, 2020.

Кришмітки: #мальованє, #рисками.

Можна

Можна вірить другові чи милій,
Марить наяву чи уві сні,
Білизну червневих ніжних лілій
Заплітать букетами в пісні.

Можна жить, а можна існувати,
Можна думать — можна повторять.
Та не можуть душу зігрівати
Ті, що не палають, не горять!

Люди всі по-своєму уперті:
Народившись, помирає кожна,
А живуть століття після смерті
Ті, що роблять те, чого «не можна».

Василь Симоненко, 29.09.1956, Біївці.

Кришмітки: #вІрші, #Симоненко.

«Не викидай сорочки, хоць мала: ше сі прида́сь. Як ні, пустимо на вонучки́.»

Кришмітки: #слівце, #галицьке.

То що, здогадалися?
Придати ся — знадобитися.
Вонучки (одн. вонýчка) — ганчірки.

«Вальс», Андрес Цорн, 1891 рік.

Кришмітки: #мальованє, #живопис, #Цорн, #імпресія.

Доброго ранку!

Знимкар — Артемко.

Кришмітки: #знимка, #Артемко.

«Дівчата в сонячному світлі». Володимир Маковський, 1901 р.

Кришмітки: #мальованє, #живопис, #Маковский, #руський_живопис.

Знимкарка — @Sonoraeth.

Кришмітки: #знимка, #кицик, #мур.

Кришмітки: #пташки, #слуханка, #голосівка, #intermezzo.

Андрій і Тарас Франки - діти Івана Франка (1891).

Кришмітки: #ЩоТамУсусідів, #бувальщина, #знимка.

Роман

І

Не до серйозності в сімнадцять років вам.
Чудовий вечір. Геть і пиво, й лимонади,
І світлом сяюче кафе, де шум і гам.
Ви поспішаєте під липи еспланади.

А липи запашні червневої пори!
Від їхніх пахощів вам хочеться дрімати.
І з гулом передмість близьких несуть вітри
І запахи лози, і пива аромати.

II

Ви помічаєте в галуззі між гілляк
Шматинку темної мізерної блакиті,
Яку приколото зірницею сяк-так.
Вона і мерехтить, і розтає щомиті.

Сімнадцять років! Ніч! Дерев квітучих пах
П'янить вам голову, немов солодкий трунок.
Ви вештаєтесь скрізь, і раптом на вустах,
Неначе звіреня, здригнувся поцілунок.

ІІІ

Робінзонади вам, безумцю, не страшні,
Коли висвітлює ліхтарня бліднувата
Тендітну панночку в ошатному вбранні
Під тінню коміра напудженого тата.

Вона, вас визнавши наївним простаком,
Ще раз оглянеться з-за татової спини
І закаблуками пристукне заразом.
А на вустах у вас завмерли каватини.

IV

Ви закохалися й до серпня зайняті.
Вона ж над вашими сонетами регоче.
Всі друзі йдуть од вас, ви збилися з путі.
А потім і вона вам відписать захоче!.. 

Під вечір... ви йдете в кафе, де шум і гам.
І замовляєте пивця чи лимонаду.
Не до серйозності в сімнадцять років вам,
Як пахне липами, що вкрили еспланаду.

Артю́р Рембо́, 20 вересня 1870 р.

 Кришмітки: #вірші, #Рембо, #імпресія, #сонце, #враження.

От і все — одна з моїй улюблених пісень сего гурту. Вона з самого початку вистрелює кулею — і ти падаєш, тонеш у ній без змоги (а й поготів бажання) натискати на павзу, і разом з тим плавно наростає, тримає у напрузі, натягує струни душі.

Кришмітки: #слуханка, #ОдинВканое, #соловʼїною.

Художник — Aoi Ogata.

Кришмітки: #мальованє, #Японія, #подих, #AoiOgata.