#оголошення
Шукаю людину для проведения мовних (переважно фонетичних) експериментів. Вони полягають в опитуванні та набутті певних навичок, як-от чи зможу я вас навчити вимовляти твердий приголосний перед [і], твердий [ч] або альвеолярний [л•]. Не обов'язково володіти українською мовою.
Заявка у форматі відповідей на запитання:
1. Як ви оцінюєте свої знання сучасної української літературної мови?
2. З якої ви етнічної території?
3. Ви володієте якимось діялектом? Якщо так, уточніть.
4. Чи цікавитеся етимолоґією / історією української мови?
Кришмітка: #мовне.
Шукаю людину для проведения мовних (переважно фонетичних) експериментів. Вони полягають в опитуванні та набутті певних навичок, як-от чи зможу я вас навчити вимовляти твердий приголосний перед [і], твердий [ч] або альвеолярний [л•]. Не обов'язково володіти українською мовою.
Заявка у форматі відповідей на запитання:
1. Як ви оцінюєте свої знання сучасної української літературної мови?
2. З якої ви етнічної території?
3. Ви володієте якимось діялектом? Якщо так, уточніть.
4. Чи цікавитеся етимолоґією / історією української мови?
Кришмітка: #мовне.
Моя ти любо! мій ти друже!
Не ймуть нам віри без хреста,
Не ймуть нам віри без попа.
Раби, невольники недужі!
Заснули, мов свиня в калюжі,
В своїй неволі! Мій ти друже,
Моя ти любо! Не хрестись,
І не кленись, і не молись
Нікому в світі! Збрешуть люде,
І візантійський Саваоф
Одурить! Не одурить Бог,
Карать і миловать не буде:
Ми не раби Його — ми люде,
Моя ти любо! усміхнись
І вольную святую душу
І руку вольную, мій друже,
Подай мені. То перейти
І Він поможе нам калюжу,
Поможе й лихо донести
І поховать лихе дебеле
В хатині тихій і веселій.
Тарас Шевченко
Кришмітки: #Шевченко, #вІрші, #мальованє.
Ликері
Моя ти любо! мій ти друже!
Не ймуть нам віри без хреста,
Не ймуть нам віри без попа.
Раби, невольники недужі!
Заснули, мов свиня в калюжі,
В своїй неволі! Мій ти друже,
Моя ти любо! Не хрестись,
І не кленись, і не молись
Нікому в світі! Збрешуть люде,
І візантійський Саваоф
Одурить! Не одурить Бог,
Карать і миловать не буде:
Ми не раби Його — ми люде,
Моя ти любо! усміхнись
І вольную святую душу
І руку вольную, мій друже,
Подай мені. То перейти
І Він поможе нам калюжу,
Поможе й лихо донести
І поховать лихе дебеле
В хатині тихій і веселій.
Тарас Шевченко
Кришмітки: #Шевченко, #вІрші, #мальованє.
Forwarded from Думай хоча би один раз
Доки чекаю черги в душ.
Чого ж саме "Думай один раз"? Звідки ця, подекуди безглузда рекомендація?
Взагалі, це ще пішло від моєї вчителькі з французької мови. Хоч франсе я досі не парле, їй вдалося закинути до мене в голову цікаву ідею.
Я постійно виправляв коректний варіант на будь-який інший. З її ж сторони поступав постійний докір:"Не крелси того, що першим прийшло тобі в голову. Довіряй власній інтуїції."
Знаєте, я знайшов в цьому сенс. Це як гра в асоціації. Перша думка завжди справжня і належить тільки мені, вона чиста і ще не обрізана гострими ножицями соціуму. Ми завжди знаємо, чого хочемо, але є найбільшими брехунами у відношенні до себе.
Справжнє, потаємне, підсвідоме, глибинне бажання не сховаєш. Воно завжди вирине хоча б на мить. Цього не заперечиш.
Багато моїх текстів несуть, в основному, лише емоційний характер. Як би не хотілось, але якась нісенітна думка(навіть не моя) викличе бурю. Далі вже вам обирати, що з нею робити.
Завжди знаємо правду.
Чого ж саме "Думай один раз"? Звідки ця, подекуди безглузда рекомендація?
Взагалі, це ще пішло від моєї вчителькі з французької мови. Хоч франсе я досі не парле, їй вдалося закинути до мене в голову цікаву ідею.
Я постійно виправляв коректний варіант на будь-який інший. З її ж сторони поступав постійний докір:"Не крелси того, що першим прийшло тобі в голову. Довіряй власній інтуїції."
Знаєте, я знайшов в цьому сенс. Це як гра в асоціації. Перша думка завжди справжня і належить тільки мені, вона чиста і ще не обрізана гострими ножицями соціуму. Ми завжди знаємо, чого хочемо, але є найбільшими брехунами у відношенні до себе.
Справжнє, потаємне, підсвідоме, глибинне бажання не сховаєш. Воно завжди вирине хоча б на мить. Цього не заперечиш.
Багато моїх текстів несуть, в основному, лише емоційний характер. Як би не хотілось, але якась нісенітна думка(навіть не моя) викличе бурю. Далі вже вам обирати, що з нею робити.
Завжди знаємо правду.
«Творчість — це не розкіш для обраних, а загальна біологічна потреба, часто не усвідомлювана нами.»
Геннадій Іванов
(Не) сказані слова — територія творчості.
💗 Долучайся та надихайся.
Геннадій Іванов
(Не) сказані слова — територія творчості.
💗 Долучайся та надихайся.
Я егоїстка? Мабуть, ви праві.
І я, бувало, думала про себе.
Тримає час гріхи мої нові,
Коли старі ще відмолити треба.
Я Лицемірка? Що ж, можливо, й так.
Життя навчило маски одягати.
Щоб викупити спокій на п’ятак
Доводилося інколи брехати.
Я надто горда? Вперта, як віслюк?
Якщо і, так, не вам мене судити.
Я від повчань втомилась і наук,
А ідеально не навчилась жити.
Бездушна я? Жорстока і черства?
Ну що іще там? Це усі провини?
Я визнаю, були й мої слова
Бездушними, жорстокими, черствими.
Були й дороги інколи криві.
Бувало, й зло лишалося за мною.
Я егоїстка? Мабуть, ви праві...
Та я й не прикидалася святою.
Тетяна П'янкова, збірка «Заплакане щастя».
(Не плутати з Ліною Костенко!)
Кришмітки: #вІрші, #Пʼянкова.
І я, бувало, думала про себе.
Тримає час гріхи мої нові,
Коли старі ще відмолити треба.
Я Лицемірка? Що ж, можливо, й так.
Життя навчило маски одягати.
Щоб викупити спокій на п’ятак
Доводилося інколи брехати.
Я надто горда? Вперта, як віслюк?
Якщо і, так, не вам мене судити.
Я від повчань втомилась і наук,
А ідеально не навчилась жити.
Бездушна я? Жорстока і черства?
Ну що іще там? Це усі провини?
Я визнаю, були й мої слова
Бездушними, жорстокими, черствими.
Були й дороги інколи криві.
Бувало, й зло лишалося за мною.
Я егоїстка? Мабуть, ви праві...
Та я й не прикидалася святою.
Тетяна П'янкова, збірка «Заплакане щастя».
(Не плутати з Ліною Костенко!)
Кришмітки: #вІрші, #Пʼянкова.
Якщо колись зареєструюся на сайті для знайомств, напишу так:
Си шукаю козаченька:
Добре серце, ум ясненький.
Щоб і ласий до розмови,
І був щедрий до любови.
І свідомий, і порядний,
І не гордий, з дітьми ладний.
Щоб спокійний, не спесивий
І душею був красивий.
Ззовні — то таке, минає.
Головне: волію має.
Буду добрая дружина,
І дочку народжу, й сина.
І спечу, і зварю смачно,
І робити не ледащо.
Буду файна господинька,
І порадниця, і ненька,
Подруга буду, коханка,
Не заснеш зо мном до ранку.
Коли треба — серце з перцем,
Коли — за роботу, в берці.
Вік тобі не дорікну,
Як полюбиш ня одну.
Кришмітки: #вІрші, #МарійчинаЛірика.
Си шукаю козаченька:
Добре серце, ум ясненький.
Щоб і ласий до розмови,
І був щедрий до любови.
І свідомий, і порядний,
І не гордий, з дітьми ладний.
Щоб спокійний, не спесивий
І душею був красивий.
Ззовні — то таке, минає.
Головне: волію має.
Буду добрая дружина,
І дочку народжу, й сина.
І спечу, і зварю смачно,
І робити не ледащо.
Буду файна господинька,
І порадниця, і ненька,
Подруга буду, коханка,
Не заснеш зо мном до ранку.
Коли треба — серце з перцем,
Коли — за роботу, в берці.
Вік тобі не дорікну,
Як полюбиш ня одну.
Кришмітки: #вІрші, #МарійчинаЛірика.
Товаришеві по перу
Коли життя ти не учасник,
А тільки свідок віддаля, —
Дарма чекатиме прекрасних
Від тебе подвигів земля.
Твої слова, не вмий потом
Непогамовного труда,
Пролинуть непотрібним льотом,
Не залишаючи сліда.
Не допоможе ані рима,
Ані метафора складна:
Поезія — це праця зрима,
Це думки смілої весна.
Як хочеш від людей шаноби,
Любов і гнів бери у путь,
А то лиш допотопні сноби
Твою поезію приймуть.
Коли слова для тебе — грище,
Звукосполучення нове, —
Тебе народ, суддя найвищий,
Марнописателем назве.
Максим Рильський, 1951 рік.
Кришмітки: #вІрші, #Рильський.