III. Вітчуття
Артюр Рембо

В блакитні вечори стежками йтиму я;
Колотиме стерня, траву почну топтати:
Відчує свіжість піль тоді нога моя,
Я вітру голову дозволю овівати.

Отож мовчу собі, сповільнюю ходу.
В душі безмежної любові лиш припливи;
Все далі й далі, мов бродяга той, піду,
З Природою, немов із жінкою, щасливий.

#вІрші #пейзажне #інтимне #Рембо #імпресія

Якбúсте прийшлú
Бим забýла всї “дóбре” і “зле”,
Всї домóви, угóди і згóди.
Бим робú‌ла велú‌ке й малé,
Гé‌йби Ви

Бим дивú‌лась, зорú‌ла, чекáла
І не вдé‌ржала пé‌ред корáлом,
Кóвдрою, тé‌плою крóви,
До зм‌óви
неглáсної стáла.

Людинá, шо ми блúзко —
неблúзко
Що і в сé‌рцї, і в мíзку й порý‌ч
Моє мóре хитáє страшú‌ско
І розбý‌рхує гé‌йби крильмú
Гé‌йби Вú‌.

#МарійчинаЛірика #інтимне #вірші

Дáй менї, мúлий, мýдрости.
Щобим вúйшла з водú сухóю,
З вогню‌ цїлóю,
Не побúла собі колї‌на,
А рáни гоїти мíла.

Дáй менї слéзи рáдости,
Щоб колú я когó зранúла,
Чи самá себе згрúзла, збúла,
Очистúла ся, причаї‌ла ся
До твóєго рóзуму, дóбрости.

Бережú мене, стережú мене,
В мúнї кохáй, викóхуй,
Чéсність, любóви троху —
Всьó, чого тú менї дáв,
Всьó, шо моє, щоб забрáв,
Щобим вíрна тобі, в óстрасї,
Добра жонá, Гóсподи.

Кришмітки: #вІрші, #інтимне, #МарійчинаЛірика.

Давно, давно тебе я жду…
Коли б побачить ти могла,
Як хороше тепер в саду,
Як гарно мальва зацвіла.
І квіти ждуть тебе, як я…
Се ж я для тебе їх садив,
Для тебе пестив і ростив;
Се ж ти, улюблена моя,
Подарувала їм життя,
В твоїй далекій далені
Була їм сонцем, як мені…
І я, сумуючи, не раз
На самоті, в вечірній час,
Як образ твій мені сіяв,
Про тебе їм оповідав.

У першім номері часопису «Українська хата» за 1912 рік надруковано вірш Володимира Свідзиньского
#вірші #інтимне #Свідзиньский

Симоненко
#вірші #інтимне

Симоненко
#вірші #інтимне