Осене

Перед тобою, осене, стою.
Пред величчю, і можністю, і сном.
З любви‌ до тебе, шо в душі таю,
Я мовлю трепетом, тремчу теплом.

А ти, що листю згинути велиш,
Покривши го в солодку карамелю,
Послухаєш мене, що поміж тиш
Благати му не йти у руки Лелю?

Не йти, молю‌, благаю, ще лишись,
В безгóмонї до ніг твої‌х припáду,
Сповию їх, не пýщу боячись,
Що заберéш мене з собом до аду.

24.11.2021

Кришмітки: #уособлення, #природа, #вІрші, #МарійчинаЛірика.

Прийдїте з квітами до мене.
Я давно з квітами не бачила
Вас.
Най то будуть лїлеї,
я їх люблю,
або які будь,
що знайдете в березнї.
Не даруйте,
поставте у вазу,
поставте себе у крісло
і намалюйте їх.
Милїше менї за квіти
дивити ся на Вас,
коли Ваші аполлонові персти
тїнню лягають на біль паперу,
сїрим олївцем
виводять барвисті запахи
жовтогарячого пилку
і нїжний торк чашолистків.
Прийдїте з квітами до мене.
Не забудьте взяти
папір, оловець, ніж
і себе.
Подаруйте менї малюнок,
хоч начерк,
хоч обриси.
Квіти заберіть.
Риски не вянуть.

Кришмітки: #МарійчинаЛірика,
#вІрші, #біле, #інтимне.

— Я Вас люблю́!
— Чого?
— Бо Ви чудова!
— З якого боку?
— З-од усїх сторин.
— Котрих?
— Де Ви: бо все, чого доткнете, стане чудом.
— Яким то чудом?
— Радосним, ясним, як Ви.
— Але ж у ми‌нї стіко темних вроків.
— Ви всї їх бачите, виносите на світ.
— Та я буваю дивна, крутобока.
— Се саме те, що я од Вас хотїв.
— А що, коли я стану буркотлива,
Стара, негарна і нечула, зла?
— А я не дам, щоб Ви така зробились.
Ви будете красива і чуткá,
Я вбережу од вад.
— Я лю‌блю Вас...
— А чом?
— Бо Ви чудові.
— Пояснїть.
— Бо тіко Ви так можете любить.

#вІрші, #МарійчинаЛірика #інтимне

Поцїлуйте мене
терпкими устами
у щоку.
не осквернїть мого тїла і духа,
а зо всїм благочестєм
яке мали
яке показали
яке я бачила
пробудїть у менї
те, за що Вú полюбили;
те, чим я Вáс полюбила.
серце.

#вІрші #МарійчинаЛірика #інтимне

Ви розбудили.
й нїжне-нїжне серце,
що Ви його іще нїжнїш доткнули,
здригнуло ся.
від болю.
бо таїли
смуток у собі.
Чи, може, не таїли,
а мали радість,
виражали радість:
Вас серце тїшило моє.
а я не бачила,
а Ви не вдержали.
Як Ви могли?
а Ви могли.
і я могла.
і я могла.
Душа людска
імла.

#вІрші #МарійчинаЛірика #інтимне

І сипле, сипле снїг,
Мов лебідь, ллєть ся й пада,
До ніг менї, до ніг
Ввижаєсь Ваша звада.

І усьмішка, і кров,
І сьвітло-сїрий спокій
Теплом ляга, теплом
На красно-зимні щоки.

#інтимне #вІрші #МарійчинаЛірика

Якбúсте прийшлú
Бим забýла всї “дóбре” і “зле”,
Всї домóви, угóди і згóди.
Бим робú‌ла велú‌ке й малé,
Гé‌йби Ви

Бим дивú‌лась, зорú‌ла, чекáла
І не вдé‌ржала пé‌ред корáлом,
Кóвдрою, тé‌плою крóви,
До зм‌óви
неглáсної стáла.

Людинá, шо ми блúзко —
неблúзко
Що і в сé‌рцї, і в мíзку й порý‌ч
Моє мóре хитáє страшú‌ско
І розбý‌рхує гé‌йби крильмú
Гé‌йби Вú‌.

#МарійчинаЛірика #інтимне #вірші

Дáй менї, мúлий, мýдрости.
Щобим вúйшла з водú сухóю,
З вогню‌ цїлóю,
Не побúла собі колї‌на,
А рáни гоїти мíла.

Дáй менї слéзи рáдости,
Щоб колú я когó зранúла,
Чи самá себе згрúзла, збúла,
Очистúла ся, причаї‌ла ся
До твóєго рóзуму, дóбрости.

Бережú мене, стережú мене,
В мúнї кохáй, викóхуй,
Чéсність, любóви троху —
Всьó, чого тú менї дáв,
Всьó, шо моє, щоб забрáв,
Щобим вíрна тобі, в óстрасї,
Добра жонá, Гóсподи.

Кришмітки: #вІрші, #інтимне, #МарійчинаЛірика.

Я хóчу, щоб мої почувáня, мої радїня, мої зодхáня
Лишили ся десь поза мнóю, за головóю;
За шириною і висотою як я.
Я хочу, щоб переживáня, що я прожúла,
Мої слáбкости, моя сúла
Лишúла лишóк на листóк.
Щобим знáла, що не самá,
і говорила тóму,
Хто має таку симптóму.

#вІрші #МарійчинаЛірика

Ви люби‌ти навчи‌лись моє‌ю любо‌вию.
Мою нї‌гою, ла‌скою, вва‌гою,
До‌брістю, про‌щенєм, тя‌гою
Відда‌вали моє‌му розмо‌вию.

Ви всé були як то‌й, із ким гово‌рите.
В Вас помі‌няні ма‌ски чергóю.
І ви‌слизли, як не‌ могли повтóрити:
Ви бенте‌жились бути собом із собою.

But nоw we can be free.
Бо Ва‌с любить Ві‌н, і робі‌тесь му схо‌жим,
Talk to him.
Він пра‌вда, любо‌в вся і стрі‌й.
Ни‌м закрий.

#вІрші #МарійчинаЛірика

#вІрші #чИтанє #МарійчинаЛірика

Розпийте зо мно́ю
Чашу ві́ддиху,
Чашу ми́ру,
Чашу споко́ю.

Відпочиньте мене́ і себе́.
Без до́тику, го́лосу, о́виду —
По́дихом.

#вІрші #МарійчинаЛірика

я встига‌ю
чи вистига‌ю?
Я виджу в памятї вогонь, що Ви палили,
виджу, як я горіла, і Ви горіли.
А тепер мої очі в саджі,
я не виджу і не чую себе.
Буде добре, що б я не зробила
і що б не рішила.
Я живу, проживаю, прожовую,
Походжую, сплю, споживаю.
Та не виджу, де я, хто я і що наступає
нам на ноги.

#вІрші #МарійчинаЛірика